Гімн труду і сонцю – Максим Рильський

1

Як гордий соняшник, самого сонця син,

Лише до нього вид обертає квітущий,

Так ти, обернений до майбуття годин,

Ніде й ні перед ким не гнеш своїх колін

I знаєш: вічний ти, а все скороминуще.

Ти в простім одязі. Не пурпур, не єдваб

Тіл зделікачених, знесилених оздоби,—

Ні: блуза, що одна привабити могла б

Свободу-дiвчину, кому король і раб—

Два різні вияви єдиної хвороби.

Не шабля і не спис, а молот і терпуг,

Не мрія, а ява, не порив, а потреба:

Із темних брил життя ти силою напруг

Витісуєш Нове — і синій виднокруг

Обійми розкрива скорителеві неба.

2

Гнуться присмерки віджилі

Перед сонячним життям,

Срібне полум'я флотилій

Крає груди небесам.

Грім, ухоплений рукою,

Світить далі голубій.

Геть, уславлений спокою!

Ми в труді, у боротьбі!

Для нового Прометея

Твій огонь не згас у млії

П'ятикутною зорею

Сяє сонце на землі.

3

Усе злічити й скерувати,

Узяти небо в береги,

І перетяти світ проклятий

Промінням волі і жаги,

У праці, в муці стиснуть зуби,

В боях устоять, як граніт…

Ну, справді, що нам до Гекуби,

Як ми новий створили світ?

4

Міцних, вузлуватих, потрісканих рук

Не спинить ні гамір, ні гомін, ні стук,

Зловісні примари очей не вжахнуть,

Бо видиться ясно ясна для них путь.

Ці руки — ти бачиш? — цих рук міліон.

Ці руки — за троном хитається трон,

Ці очі по кроку вимірюють крок,

І падають мури, як жовтий пісок.

Де сон староденний, мов крига, застиг,

Творці вибиваються з темних кормиг.

'У світі найкраще — визволення крик.

Мільйони трудящих—один робітник.

1931—1932 pp.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: