Рильський Максим

Люби природу не як символ Душі своєї, Люби природу не для себе, Люби для неї. Вона — не тільки тема вірша Або картини,— В ній є висоти незміримі

Ластівки літають, бо літається, І Ганнуся любить, бо пора… Хвилею зеленою здіймається Навесні Батийова гора. Гнуться клени ніжними колінами, Чорну хмару сріблять голуби… Ще от день — і

Порада Мені казав розумний садівник: “Коли ти пересаджуєшь ялинку, Відзнач північний і південний бік І так сади і ростиме добре і гінко. Нехай на південь дивиться вона, Як

Поле чорніє. Проходять хмари, Гаптують небо химерною грою. Пролісків перших блакитні отари.. Земле! як тепло нам із тобою! Глитає далеч. Річка синіє. Річка синіє, зітхає, сміється… Де вас

Коли пісн мойого краю- Піливуть у рiдних голосах, Менi здається; -що-збираю Цілющі трави я в лугах. В пiснях і труд, i даль походу, Iжаль, i усмiх, і любов,