Рильський Максим

навіяний дискусією про мистецтво в «Комсомольской правде» ПЕРШИЙ ГОЛОС У часи космічної ракети, Кібернетики та інших див За облавок викиньте, поети, Допотопних ваших солов'їв! Геть жбурніть симфонії та

1 Як гордий соняшник, самого сонця син, Лише до нього вид обертає квітущий, Так ти, обернений до майбуття годин, Ніде й ні перед ким не гнеш своїх колін

Волохатий, фіолетовий Сон і справді ніби спить. Ні, сьогодні не найдете ви, Чим би серце засмутить. Не чіпляйтеся з розмовою, От співати — інша річ. Вже запоною шовковою

М. В. Лисенкові Вийся, жайворонку, вийся Над полями, Розважай людськую тугу Ти піснями. В небі, чистім і прозорім, Сонце сяє, Наче в морі, в жовтім житі Хвиля грає.

Вже червоніють помідори, І ходить осінь по траві, Яке ще там у біса горе, Коли серця у нас живі? Високі айстри, небо синє, Твій погляд, милий і ясний…