С

За мною Київ тягнеться у снах. Зелена глиця і темнава червінь достиглих черешень. Не зрадьте, нерви: попереду – твій край, твій крах, твій прах. Прослалася дорога – вся

Украдене сонце зизить схарапудженим оком, мов кінь навіжений, що чує під серцем ножа. За хмарою хмари. За димом пожарищ — високо зоріє на пустку усмерть сполотніле божа. Стенаються

З ДИТЯЧИХ СПОГАДІВ Добридень наш — гіркаво-запахущий, осотом і щирицею пропаx. Куріє порох. Недалечко — шлях. Зобіч од нього — сизі райські кущі. Подертий бриль на голові. В

ЕВОЛЮЦІЯ ПОЕТА Геніальний поет роздвоївся (на себе і страх!) півпоета роздвоїлося (на чвертьпоета і страх!) Чвертьпоета роздвоїлося (на осьмуху і страх) Осьмуха поета роздвоїлася (на понюху і страх)

ДУМА СКОВОРОДИ Блакитний світ — як блекота, Блакитний світ — звечірнів. З тобою ж — тільки той і та, і тільки те, що вірне. Чи йми їм віри