Володимир – Семен Скляренко

Проедр Василь, що був найближчою особою й правою рукою iмператорiв Костянтина, Романа, Никифора i, нарештi, Іоанна, краще, нiж хто iнший, розумiв, на чому тримаеться Соломонiв трон вiзантiйських iмператорiв; йому доводилось пожинати те, що ним було посiяно, розв’язувати вузли, якi вiн сам свого часу зав’язав.

Важко в самiй iмперii: у фемах ii кiлька рокiв був неврожай, де щось i родило на скелястих, сонцем випечених ii нивах, те забирали за податки, то тут, то там спалахували повстання, щоб з ними боротись, доводилось утримувати численну армiю; ще бiльшу й вимогливiшу армiю складало духiвництво й ченцi, що володiли багатьма маетками й землями навкруг них; величезнi кошти поглинав Великий палац, у якому за всяку цiну, хоча б заради iноземцiв, треба було пiдтримувати зовнiшнiй блиск; золота, золота й ще раз золота вимагали синклiт, сенатори, патрикii, чиновники, нарештi, етерiя, полки безсмертних, що мали охороняти особу iмператора, легiони, розсiянi в Європi й Малiй Азii.

Важко доводилось Вiзантii i з сусiдами. Найлютiшим ворогом iмперii протягом останнiх столiть була нова Священна Римська iмперiя, вона, як чорна хмара, насувала на Вiзантiю з пiвночi й вiд заходу, iй належали землi вiд Варязького[22 – Варязьке море – Балтiйське море.] до Середземного моря, майже вся Італiя, острови на Середземному морi.

Довго, великою силою боровся з Нiмецькою iмперiею iмператор Никифор Фока, але перемогти ii не мiг. Іоанн Цимiсхiй зробив те, чого не досягнув його попередник: вiн вiддав дочку iмператора Костянтина Феофано за сина Оттона І, i зараз, коли цей iмператор помер, а на престол сiв його син Оттон II, Нiмецька iмперiя гадки не мала посуватись на пiвдень i захiд – ii легiони рушили на схiд. Польща вiддала в заставу Оттону II малолiтнього сина короля Болеслава, Чехiя прагнула скласти угоду з iмперiею, дочка iмператора Костянтина грекиня Феофано одводить меч вiд Вiзантii, скеровуе його проти полякiв, чехiв, Русi.

Не турбувався проедр Василь i про пiвденнi межi Вiзантii. Там, в Азii, завжди було неспокiйно, Никифор Фока i Іоанн Цимiсхiй все свое життя скоряли цi непокiрнi землi. Вард Склiр хотiв сiсти на Соломоновiм тронi, що ж, якщо вiн хоче зберегти свое життя й честь, нехай повоюе в Аравiйськiй пустелi. Разом з Вардом проедр розкидав по Азii всiх його поплiчникiв, – пустеля велика, непокiрних земель багато, вони, як голоднi пси, блукатимуть у сипких пiсках, лизатимуть гаряче камiння, а в цей час проедр Василь робитиме своi справи.

Інше турбувало тепер проедра Василя: пiвнiчнi й схiднi межi iмперii… Доки Вiзантiя тремтiтиме перед Болгарiею й Руссю, доки Константинополь здригатиметься вiд скаженого гiперборейського[23 – Гiперборейський – пiвнiчний.] вiтру, доки Болгарiя й Русь загрожуватимуть Вiзантii?

Проедр Василь увесь час пильно стежив за Болгарiею й знав, що в той час, коли iмператор Іоанн бився в Преславi й Доростолi, у захiдних волостях Болгарii пiдняли повстання комiт[24 – Комiт – правитель областi, комiтопул – син комiта.] Шишман та чотири його сини; спочатку батько, а потiм комiтопули Давид, Аарон, Мойсей i Самуiл невпинно поширювали свое царство, нинi сидять у Воденi, готують похiд проти Вiзантii.

Неспокiйний був проедр i за Русь – там, як розповiдали купцi, пiсля загибелi Святослава сiв на престолi в Киевi син Святослава Ярополк, два його брати князюють в iнших землях Русi. Але що думають князь Ярополк i його брати? Будуть вони мститись за смерть свого батька чи нi, чи не з’еднаються вони, крий Боже, з болгарськими Шишманами, чи не звернуться до Римського Папи або, що ще гiрше, до нiмецького iмператора?

Вiйна! О, проедр Василь тремтiв, думаючи про вiйну з болгарами й русами. Якщо вона почнеться, Вiзантiя не тiльки не виграе ii, а втратить усе.

9

Проедр Василь поспiшае. Вiн велить привести до Великого палацу кесаря Болгарii Бориса й довго розмовляе з ним.

Кесар Борис мае жалюгiдний вигляд: темне платно на ньому вицвiле й ветхе, сам вiн схуд, збляк, у нього тремтять руки, очi клiпають.

І не дивно – вiн нинi не кесар, а магiстр, iмператор Іоанн хижо поглузував з нього, Борис живе у Великому палацi як в’язень, з ним е жона Марiя, двое дiтей.

Проедр цiкавиться здоров’ям Бориса, запитуе про його дружину Марiю й дiтей, розповiдае про те, що роблять у Болгарii Шишмани.

– Проклятi комiти! – вириваеться в Бориса. – Вони розривають Болгарiю на шматки, загублять ii.

Проедр Василь посмiхаеться всiм своiм безбородим обличчям, пiдбадьорюе Бориса:

– Але Болгарiю ще можна врятувати, i Константинополь хоче так зробити. Що Шишмани – вони вискочки, самозванцi, в них немае й краплини царськоi кровi.

Борис розправляе плечi, в словах проедра рiшучiсть i упертiсть, вiн немарно нинi покликав його до себе.

– Так, великий проедре. Шишмани – вискочки, самозванцi, iх нiколи не пiдтримають болгари.

Тодi проедр Василь переходить до дiла.

– Покiйний iмператор Іоанн зробив недобре, забравши в тебе корону, – каже вiн, – але мертвих не судять. Боговiнчана десниця iмператорiв наших Василя й Костянтина у цей важкий для болгар час хоче повернути тобi корону каганiв[25 – Каган – князь.], багряницю й сандалii… Ти з братом своiм Романом, – суворо й повагом каже проедр, – поiдеш до Болгарii й посядеш трон у Преславi. У своiй борнi ти можеш розраховувати на повну помiч Вiзантii.

Борис низько схиляеться й цiлуе кощаву руку проедра Вiзантii. Вiн негайно, не втрачаючи нi одного дня, виiде до Болгарii. Але з ким, з якою силою?

– Проедре Василю, – каже вголос про це Борис, – на кого ж я можу покладатись у борнi з Шишманами?

Проедр посмiхаеться.

– Кесарю Борисе, – глузливо цiдить вiн, – тiльки-но ти сам казав, що болгари нiколи не пiдтримають Шишманiв. Але тебе, сина Петра й онука Симеона, вони мусять пiдтримати? Звичайно, надiятись на те, що ти одразу збереш вiй сько, не доводиться. Земля в Болгарii надто гаряча, ти мусиш дiяти спроквола, повiльно, спираючись на боляр, боiлiв, кметiв[26 – Боляри, боiли, кметi – бояри, вiйськовi начальники, управителi областей.]. Дати тобi свое вiйсько не можу, бо тодi Вiзантiя мусить почати вiйну з Шишманами, а робити зараз цього не варто. Ти i тiльки ти повинен почати повстання проти Шишманiв – для початку я тобi дам невелику дружину з легiонерiв, сам збирай вiйсько в Болгарii.

– А корона? – вирвалося у майбутнього кесаря.

– Тобi вiдомо, – спокiйно вiдповiв на це проедр Василь, – що Іоанн Цимiсхiй вiддав корону болгарських каганiв у Святу Софiю. Там вона й лежатиме, а коли сядеш на престолi в Преславi, одержиш корону. Кесарю – кесареве!

Вiдступати? Нi, кесаревi Борису вже пiзно це робити. Проедр Василь повертае йому корону, але одягти ii на голову мусить сам Борис. Що ж, у кесаря нi з чого вибирати!

Проедр Василь запрошуе до своiх покоiв у Великому палацi патрикiя Феодора.

Муж цей був одним з найбагатших людей Константинополя, вславився тим, що торгував десяток лiт з русами, смiливо перетинав кожноi весни Руське море й пiдiймався вгору Днiпром до Киева, де мав свiй двiр, склепи, рабiв, на осiнь повертався з навантаженими всяким добром хеландiями до Константинополя, – його навiть прозивали Феодором Бореем.[27 – Бореас, Борей – пiвнiчний вiтер, пiвнiч (грец.).]

Завантажити матеріал у повному обсязі:

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: