Детальний Аналіз
«Бджола та шершень» Г. Сковорода
«Бджола та шершень» аналіз твору — тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті.
ПАСПОРТ ТВОРУ
Рід літератури «Бджола та шершень»: ліро-епос.
Жанр «Бджола та шершень»: літературна байка.
Тема «Бджола та шершень»: розповідь про важливу роль праці за покликанням (тема «сродної» праці), розкриття суперечності між трудовим способом життя і паразитичним існуванням.
Ідея «Бджола та шершень»: уславлення улюбленої праці, яка є стимулом життя; засудження паразитичного способу існування. Праця має стати для людини природною потребою і «найсолодшою поживою» (ідея спорідненої праці).
Алегоричні образи: Бджола (алегоричний образ працьовитої, мудрої, досвідченої людини); Шершень (алегоричний образ людини лінивої, яка звикла користуватися результатами чужої праці).
Композиція «Бджола та шершень»: основна частина — оповідна (короткий діалог між Бджолою та Шершнем) — і «сила» •— дидактична частина (мораль), де автор на конкретних прикладах пропагує ідею «сродної» праці, наголошує, що немає нічого кращого для людини, як жити за своєю природою. Мораль («сила») байки значно більша за оповідну частину.
Примітки: Байка присвячена темі «сродної» праці (автор висловлює свої погляди на життєву необхідність працювати за природними нахилами, здібностями). Твір входить до збірки «Байки харківські».
БДЖОЛА ТА ШЕРШЕНЬ
— Скажи мені, Бджоло, чого ти така дурна? Чи знаєш ти, що плоди твоєї праці не стільки тобі самій, як людям корисні, а тобі часто і шкодять, приносячи замість нагороди смерть; одначе не перестаєш через дурість свою збирати мед. Багато у вас голів, але всі безмозкі. Видно, що ви без пуття закохані в мед.
— Ти поважний дурень, пане раднику, — відповіла Бджола. — Мед любить їсти й ведмідь, а Шершень теж не проти того. І ми могли б по-злодійському добувати, як часом наша братія й робить, коли б ми лише їсти любили. Але нам незрівнянно більша радість збирати мед, аніж його споживати. До сього ми народжені і будемо такі, доки не помремо. А без сього жити, навіть купаючись у меду, для нас найлютіша мука.
Сила [мораль]. Шершень — узагальнений образ людей, що живуть грабунком інших і створені лише для того, щоб їсти й пити. Бджола ж — мудра людина, яка трудиться в «сродному ділі», тобто за своїм покликанням. Чимало Шершнів безглуздо кажуть: навіщо, наприклад, студентові вчитися, якщо нічого за це не має. Вони не розуміють, що справа, яка припадає до душі, дає найбільше задоволення. За природними законами живуть тварини (хорт, кішка, бджола) та наймудріші з людей (наприклад, давньоримський державний діяч і письменник Катон).
Немає більшої радості, як «жити за натурою». Це означає не вдоволення низьких потреб, а виконання свого природного призначення в житті. Саме про таку близькість до природи сказав давньогрецький філософ Епікур: «Дяка велика блаженній натурі за те, що потрібне зробила неважким, а важке непотрібним». Дотримуватись таких правил у житті — значить догодити Богу, бо «усе в ньому і він в усьому».
Свої погляди на необхідність праці за природними нахилами висловлює Сковорода в байці «БДЖОЛА ТА ШЕРШЕНЬ», сюжет якої був поширеним серед російських байкарів XVIII ст. Паразит Шершень насміхається із Бджоли, вказуючи їй на те, що вона така дурна: працює не так на себе, як на інших. Але Бджола називає Шершня дурнем, бо для неї праця — найсолодша річ («нам незрівнянно більша втіха збирати мед, ніж їсти»). Хоча «мед любить їсти і ведмідь, а Шершень теж не проти того». Бджола пояснює, що бджоли саме й народилися для того, аби збирати мед, а жити без цієї праці і досхочу мед їсти — то для них «найлютіша мука». Саме у «сродній» праці дістає Бджола задоволення, тільки в ній вона почувається щасливою. Байка переростає в цілий трактат, пересипаний багатьма фактами із життя, біблійними висловами, посиланнями на Епікура, Цицерона. Сковорода наводить багато прикладів, доводячи: щастя людини — у «сродній» праці й немає нічого гіршого, «як купатися в достатку і смертельно мучитися без природженого діла». «Погляньте на життя блаженної натури [тут — природи] і навчітеся. Спитайте вашого хорта, коли він веселіший? — Тоді, — відповість вам, — коли полюю зайця. — Коли заєць смачніший? — Тоді, — відповість мисливець, — коли добре за ним полюю». Мисливський собака найвеселіший тоді, коли полює на зайця; домашній кіт, зловивши мишу, не їсть її, бо головне для нього — саме процес полювання, а не задоволення своїх потреб; замкнена в достатку бджола вмирає з нудьги від того, що не може літати по квітучих луках, збираючи пилок.
Г. Сковорода возвеличує працю за покликанням, «сродну» працю, яка є запорукою щасливого життя; засуджує лінь, крадіжку чужої праці. Головна думка: Шершень — узагальнений образ людей, що живуть грабунком інших і створені лише для того, щоб їсти й пити. Бджола ж — мудра людина, яка трудиться в «сродному ділі», тобто працює за покликанням.
Твір складається із двох частин: сюжетної та дидактичної («сили»). Сюжетна частина побудована у формі діалогу: Шершень, який сміється із працелюбності Бджоли, та Бджола, що дістає від праці задоволення. Друга частина («сила») значно більша за оповідну частину й містить тлумачення прихованого змісту першої. Автор роз’яснює, що Шершень — це людина, яка живе «крадіжкою чужого» і лише для того, щоб їсти і пити. А Бджола — це «символ мудрої людини, яка у природженому ділі трудиться», займається «сродною» працею.
У байці «Бджола та Шершень» письменник розкриває суспільне й моральне значення праці. Мораль (її автор називає «сила») байки проста: праця має стати природною потребою, «найсолодшою поживою». Тільки тоді життя матиме сенс і красу. В улюбленій справі людина щаслива, а в безділлі — деградує.