Детальний Аналіз
«Всякому місту – звичай і права» Г. Сковорода
«Всякому місту – звичай і права» аналіз твору — тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті.
ПАСПОРТ ТВОРУ
Рід літератури: лірика.
Жанр: філософсько-сатирична поезія.
Тема: сатиричне зображення панів, чиновників, купців, дворянсько-бюрократичної системи управління.
Ідея: ушанування справжніх життєвих цінностей; засудження і висміювання моральних вад тогочасного суспільного життя; поштовх до розуміння, що життєва суєта не дає можливості людині збагнути суть життя.
Віршування: віршовий розмір — чотиристопний дактиль; кожна строфа вірша має шість рядків, з яких перші чотири — дактилічні, а останні два — силабічні й звучать як антитеза, рефрен.
Художні особливості: художній напрям — бароко. Вірш побудований на виразній антитезі, що є характерною ознакою бароко. Остання строфа підсумовує полеміку двох життєвих настанов — тілесної й духовної. Мірилом справжньої вартості, істинності цих цінностей є смерть (мотив смерті теж притаманний для поезії бароко).
Художня мова: епітети: ясний розум, нав’язливі думи; порівняння: дім, як вулик, гуде; риторичні оклики: «Інший гендлює, візьми перевір!»
Примітки: Наприкінці XVIII – на початку XIX ст. вірш став надзвичайно популярною народною піснею. Відомо кілька варіантів пісні, один з яких використав І. Котляревський у п’єсі «Наталка Полтавка».
ВСЯКОМУ МІСТУ — ЗВИЧАЙ І ПРАВА
У творчій спадщині Григорія Сковороди значне місце посідають поетичні твори. Тридцять віршів, які назвав піснями, він об’єднав у збірку «Сад божественних пісень». Сатиричне спрямування має десята пісня збірки «ВСЯКОМУ МІСТУ — ЗВИЧАЙ І ПРАВА». Створивши окремі художні деталі, які відображали різні соціальні вади, Г. Сковорода намалював широку картину тогочасного суспільного ладу, дав йому оцінку. Автор гостро висміює різних представників тодішнього панства: поміщика, який «безперервно стягає поля», тобто маєтки, землі; панського попихача, який «для чинів тре кутки»; купця, який обдурює людей. У вірші автор викриває і представників тодішнього судочинства («ладить юриста на смак свій права»), засуджує тогочасну систему освіти, від якої «учню тріщить голова», життя великосвітських панів-п’яниць, розпусників, картярів. Перед нами — загальна картина суспільства, яке письменник вважає нерозумним і безчесним. Та прийде кінець — смерть, яка зрівняє усіх: і мужика, і царя. Не буде вона страшною лише тим, у кого «совість, як чистий кришталь».
У творі вжито чотиристопний дактиль. Кожна строфа вірша складається із шести рядків. У чотирьох перших автор відображає ті чи інші риси живої дійсності, а у двох наступних, що звучать як рефрен, протиставляє їм свої роздуми. Остання строфа передає ідейну спрямованість сатиричного твору. Потворному життю представників кріпосницького суспільства він протиставляє свій морально-етичний ідеал мудрої людини, яка знає справжню ціну життя і має «совість, як чистий кришталь».
Вірш побудований на виразній антитезі, що є характерною ознакою бароко. Остання строфа підсумовує полеміку двох життєвих настанов — тілесної й духовної. Мірилом справжньої вартості, істинності цих цінностей є смерть (мотив смерті теж притаманний для поезії бароко).
Близькість за формою до народної пісні та актуальність поезії наприкінці XVIII – на початку XIX ст. зробили її надзвичайно популярною народною піснею. Відомо кілька варіантів пісні, один з яких використав І. Котляревський у п’єсі «Наталка Полтавка».