Альберт Сю схилився зовсім до своїх паперів під важким поглядом сера Овена Прайса.
Нен-Сагор спинився лише на мить і, передихнувши, почав:
– Насамперед для того, щоб цілий комплекс процедур сонячної профілактики дав свої гарантовані оздоровчі та біотворчі результати, потрібно додержувати повного раціону нормального й здорового життя. Крім згадуваних уже бальнеології та дієтики і взагалі нормального ладу індивідуального побуту, особливого значення набирає пильнування біопсихічної рівноваги в людському організмі, що й забезпечує той гармонійний розвиток організму. Цієї рівноваги та гармонійності треба досягти через широке застосування фізкультури для людей розумової праці та розумової культури для людей фізичної праці.
По-друге, повинні бути створені цілком здорові житлові умови – житлоплоща, гігієна житла, світло, вода…
По-третє, нормування праці відповідно до вимог і змог організму. Здорова система організації праці. Незалежність участі кожного людського організму в загальному трудовому процесі від результатів праці…
– Дозвольте, сер! – зухвало перепинив Нен-Сагора сер Овен Прайс. – Дозвольте, сер! Але ж ви викладаєте нам початки соціалістичної програми. Ми зовсім не охочі її слухати. Я прошу вас конкретно відповідати на поставлене вам запитання.
– Я й роблю це, – відповів Нен-Сагор. – В нашому Геліополі ми дійшли того, що створили для населення ті умови, які я щойно перелічив. Без них сонячна профілактика не дала б нам тих блискучих результатів, які ми зараз маємо. Тепер ми бажаємо віддати наші наукові досягнення цілому людству, цілому світові. І ми вимагаємо від людства і від світу, щоб скрізь були створені соціально-побутові умови, при яких – і тільки при яких – можливе оздоровлення людського роду. Ми вимагаємо цього, як діячі науки, і ви, сер, як діячі тієї ж науки, повинні вимагати цього разом із нами.
Сер Овен Прайс звівся на ноги, блідий і зелений. Він спересердя не міг вимовити ні слова.
Але несподівано для всіх у цей час заговорив сер Олівер Вебенс. Він прокинувся остаточно:
– Так, так, так, – закивав він своєю давно вже лисою головою, – я чудово пригадую. Саме тому ви дозволили собі цю ганебну заяву на наших шановних річних зборах. Ви, сер, дозволили собі висловити безглузду думку, що нині масове й широке здійснення вашої системи можливе тільки в одній країні світу. Ви, сер, дозволили собі божевільну думку, що взагалі правильна організація і плідний розвиток медицини можливий тільки в цій країні світу. Ви, сер, божевільно обстоювали божевільну ж думку, що саме тому…
– …що тільки в цій країні створені й створюються далі суспільні умови, які сприяють розвиткові медицини й оздоровленню людства, – перебив його Нен-Сагор. – Так! І я це знову повторюю! Бо тільки в цій країні є для того соціальні передумови. Бо тільки в цій країні, завдяки таким соціальним передумовам, можливе здійснення соціальної профілактики. Бо саме система організації суспільного життя цієї країни…
В цей час сер Овен Прайс уже очуняв і здобув свою мову.
– Але ж, – завершив він, – ця система соціалістична!
– Так, – відказав Нен-Сагор. – Назвімо це так. І мою наукову ідею я можу здійснити тільки при певних соціальних умовах. А такі соціальні умови звуть, як і я довідався, соціалістичними…
Сер Овен Прайс раптом зірвався з місця і побіг до дверей. Сер Освальд Кеммері та Олівер Вебенс, вирішивши, що їхній патрон обурено залишає зал засідань, негайно ж рушили за ним. Але від того трапилося лише непорозуміння: по двох кроках вони наштовхнулися на широку спину сера Овена Прайса. Сер Овен Прайс підійшов тільки до телефону, що був біля дверей.
30
Сер Едвар Імлійс, губернатор Пенджабу, прокинувся сьогодні з хворою головою, в надзвичайно поганому настрої, і ноги йому замерзли. Він довгий час не міг навіть поворухнутися в своєму ліжку – так задубіли йому всі сустави, дарма що спав він на перині й під двома ковдрами з пір’я пташенят рожевого какаду.
Справа в тому, що тільки вчора ввечері нестримні демонстранти, що виступили на знак протесту проти агресивної політики уряду та жорстокої розправи з повстанцями, повибивали серові Едварові Імлійсові всі шибки в його губернаторському палаці. Склярі страйкували в Пешаварі вже другий тиждень, і через те нічний туман з гірських полонин без будь-якої перешкоди зайшов у сорок сім покоїв губернаторського палацу і скрутив ревматичні м’язи губернаторові, не зважаючи абсолютно на недоторканність такої високої особи, як сер Едвар Імлійс.
Сер Едвар Імлійс чхнув підряд сімнадцять раз, і від того його настрій тільки погіршав: чхання не розважило губернатора, воно не дало йому найменшої полегкості. Сер Едвар Імлійс хвилин з п’ять тяжко роздумував про гірку долю колоніального губернатора, ніяк не наважуючись вилізти з-під своїх перин на світ божий. Він вирішив сьогодні ж надіслати безпосередньо на острів, поминаючи віце-короля, свою доповідну записку про поліпшення побуту колоніальних губернаторів і про їх винагороду під час страйків, демонстрацій, повстань і інших неприємностей колоніального життя. Водночас йому спало на думку подати проект утворення державної асоціації скляних промислів, об’єднаних під високою рукою самого губернатора. Вікна серові Едварові били за цей рік уже вчетверте, і доцільність такої асоціації в колоніальних країнах стверджувало саме життя.
Сер Едвар Імлійс нарешті наважився й подзвонив.
Двоє служок, давно вже чекавши на цей дзвінок, ту ж мить з’явилися з-за дверей з туалетом губернатора.
Але сер Едвар Імлійс відхилив простягнуті йому штани й наказав негайно ж до ліжка покликати” його першого секретаря. Перший секретар, Нат Віртл, з’явився рівно через три хвилини. За цей час двоє служок уже обклали губернатора цілою батареєю пляшок з гарячою водою.
– До послуг, сер, – сповістив Нат Віртл про свій прихід. – У приймальні чекає тридцять чотири чоловіки відвідувачів і троє делегатів від демонстрантів. Сьогоднішня демонстрація, сер, домагається…
– Стривайте, Віртл, – спинив його сер Едвар, – делегатів ви можете прогнати втри, навіть учотиришия. Є справи далеко важливіші. Ви подзвоните зараз у об’єднання хазяїв і фабрикантів міста Пешавара, до містера Ідлдудла, президента склярської контори. Ви перекажете йому, що з міркувань вищої політики я пропоную негайно ж задовольнити всі вимоги склярів.
– Слухаю, сер.
– І скажете йому, щоб заробітна плата склярам була підвищена на десять процентів проти їхніх вимог. Ви чуєте, Віртл?
– Так, сер.
– Ідіть же негайно!.. Бр-бр-бр, – загарчав сер Едвар, скинувши дві ковдри з пір’я какаду[19] й хапаючись за свої губернаторські штани.
Батарея пляшок з гуркотом покотилася на підлогу.
За якихось півтори-дві години туалет сера Едвара був закінчений, він випив кофе і готовий був розпочати прийом. Склянка гарячого кофе зігріла його, і він нарешті перестав тремтіти та цокати зубами.
Потім він підійшов до телефону і викликав об’єднання хазяїв та фабрикантів міста Пешавара.
– Ідлдудл? Йес! Дайте містера Ідлдудла… Містер Ідлдудл, ви одержали мій наказ? Чому ж ще й досі не поставлено шибки в мої вікна?.. Відмовляються?.. Чорт забирай! Ви надміру експлуатуєте ваших склярів, містер Ідлдудл! їхні вимоги цілком законні… Так, так, це вам кажу я, губернатор!.. Ви повинні негайно ж ліквідувати ваш конфлікт. Дайте їм двадцять процентів… Що? Солідарність із загальним страйковим рухом? Чорт забирай, яке їм діло до загального страйкового руху!
Сер Едвар з серцем жбурнув трубку й накинувся на ні в чому не повинного Ната Віртла.
– Потрудіться, сер, дати наказ, щоб негайно ж затопили в камінах. Реквізуйте також усі ковдри в колоніальних магазинах і позапинайте вікна. Чи ви хочете, щоб я тут замерз! Ви забуваєте, що зараз осінь! Прийому сьогодні не буде.
І сер Едвар поспішно ретирувався до ватерклозета – єдиного теплого місця на цілий його палац, бо він був без вікон і гірський вітер там не гуляв. Туди ж він наказав подати йому вранішню кореспонденцію.
Сер Едвар розташувався на стульчаку, обставленому з усіх боків відрами з окропом. Двоє служок міняли відра кожні п’ять хвилин.
З величезної купи вранішньої кореспонденції сер Едвар вибрав насамперед невеличкий пакетик, позначений печаткою його старого приятеля й колеги – губернатора Бомбея сера Грегора.