Ще одна прекрасна катастрофа – Юрій Смолич

Сер Едвар з полковником Дублом та поліцейським комісаром зійшли нагору до сера Овена Прайса та його двох компаньйонів.

По дорозі їх перестріли Думбадзе з Коломійцем і скористали з цього, щоб тут же негайно назватися:

– Думбадзе і Коломієць, кореспонденти.

Сер Едвар не виказав ніяких почуттів і віддав чемний уклін. Поліцейського комісара, як старого знайомого, Думбадзе дружньо поляскав по плечу. Потім, коли губернатор, полковник та комісар зникли за дверима покоїв 3 сер О, Думбадзе потяг Коломійця хутенько вниз.

– Чорт забирай, я гадаю, що нам треба якнайшвидше ретируватися, поки наше інкогніто ще не скомпрометовано. Ах, чорт забирай! – зітхнув він од щирого серця, – вперше я жалкую, що я радянський громадянин. Нам не тільки не можна взяти активної участі в усіх цих подіях, а навіть не вільно додивитися всю цю історію до кінця.

В покоях 3 сер О тим часом відбувалася зворушлива сцена. Сер Овен Прайс, сер Освальд Кеммері та сер Олівер Вебенс по черзі трусили руку губернаторові, полковникові Дублові, навіть комісарові.

– Ви наші рятівники! – захлинався сер Овен Прайс.

– Ви наші визволителі! – заходився сер Освальд Кеммері.

– Рятівники, визволителі! – погоджувався гаряче сер Олівер Вебенс.

– Хіба загрожувала небезпека, панове? – сполошився губернатор. – Негідники дозволили собі якесь насильство над вами, англійськими джентльменами? О, вони зазнають за це тяжкої кари!

– Як вам сказати, – зам’явся сер Овен Прайс. – Насильство поки що було більше моральне. Але немає сумніву, що коли б не з’явилося оце ваше військо, насильство моральне перетворилося б на насильство фізичне. Це жахливий народ, вони ходять голі, і в них, ви можете собі уявити, мало не соціалістичний лад! їхній патрон, цей бузувір, знахар і варвар, сам учора признався, що… що… я не можу говорити цього, що соціалізм найдосконаліша форма суспільного ладу.

– Негідник!

– Він договорився до того в своєму злочинному фана тизмі, що поставив чисту науку в залежність від суспільного ладу.

– Нахаба!

– Він мав нахабство твердити, що тільки в Союзі Радянських Соціалістичних Республік, в цій країні варварства, анархії, насильства й дикунства, – що тільки в ній медицина та й інші науки здобули собі справжні умови для розвитку і тільки там стоять на твердому грунті, спершися на широкі маси трудящого населення. Ви можете це собі уявити?

– Ні, – щиросердо признався сер Едвар.

33

Нен-Сагор чекав сера Едвара сам у приймальнім залі Сольготелю.

Нарешті двері з покоїв 3 сер О відчинилися, і губернатор, полковник та поліцейський комісар з’явилися перед Нен-Сагором.

– Сідайте, – запропонував сер Едвар, випереджуючи аналогічну пропозицію з боку Нен-Сагора і тим наче приймаючи на себе роль господаря. – Сідайте, я маю поставити вам кілька запитань.

Нен-Сагор сів. Полковник Дубл і комісар теж посідали.

– Я слухаю вас, сер!

Сер Едвар кивнув своєму урядовцеві:

– Ви можете починати, Біл.

Біл, губернаторів урядовець для особливих доручень, кашлянув і, стоячи поруч із своїм начальником, почав виконувати свої особливі доручення:

– Хазяїне, – почав він, – до сера Едвара Імлійса, губернатора Пенджабу, дійшли відомості, що ви, містер Нен-Сагор, належите до таємної партії комуністів і, живучи тут, у північному Нурі, запроваджуєте в життя ідеї цієї забороненої законом і невгодної богові партії. Чи стверджуєте ви це, містер?

– Сер, – відказав Нен-Сагор, – перекажіть губернаторові Пенджабу, шановному серові Едварові Імлійсу, що я, проживши на світі понад вісімдесят років, ніколи ні до якої партії не належав і зараз також не належу ні до партії комуністів, ні до якоїсь іншої. Щодо самої партії комуністів, то, бувши ціле життя зайнятий виключно науковою роботою, я не знаю навіть, які саме програми висуває ця партія і чого вона домагається.

Хоча вся розмова провадилася по-англійському і сер Едвар прекрасно чув Нен-Сагорову відповідь, його урядовець для особливих доручень негайно ж переказав цю відповідь своїми словами. Треба відзначити, що таке переказування не було тільки комедією. Це була лише поважна традиція, а англійські джентльмени, як відомо, дуже шанують свої традиції.

Справа в тім, що з давніх-давен, ще як тільки було завойовано Індію, при кожному високому англійському урядовцеві існував перекладач, що допомагав представникам уряду розмовляти з представниками народів завойованої країни.

За це століття англійська мова запанувала в Індії, і потреба в перекладачах сама собою відпала. Але цей процес опанування чужої мови цілим народом відбувся, проте, швидше, ніж відбуваються процеси англійського урядництва: міністерство колоній ще й досі не встигло скасувати посади перекладача при високих урядовцях.

Чесно відробляючи своє утримання, перекладачі й досі перекладають своїм начальникам з англійської на англійську (треба відзначити, що в Індії англійська мова є державна, і саме нею приписується звертатися до урядових осіб). Тепер такий спосіб розмовляти через третю особу з тубільцями став у Британській Індії славною й шанованою традицією.

Тим часом Біл далі виконував свої обов’язки:

– Але ж, хазяїне, яким чином сталося так, що ви запроваджуєте тут, у Нурі, систему соціалістичного ладу й навіть заявляєте, що така система є єдина доцільна з вашого погляду?

– Про яку систему ви сер? – запитав Нен-Сагор.

– Сер Едвар говорить про те, що у вас у Нурі практикується обмежений восьмигодинний робочий день, рівний розподіл прибутків між вашими робітниками, забезпечення робітників житлом і т. ін.

– Це не є, сер, якась політична програма. Цього, сер, тобто такої організації побуту, вимагає науковий експеримент, який я тут запроваджую в життя. Я працюю над справою біологічного оздоровлення людського роду і дійшов – підкреслюю – до суто наукового висновку, що економічно-побутові умови, про які ви мали ласку згадати, є одна з головних умов і передумов оздоровлення людського організму. За інших умов оздоровлення людського роду не може бути здійснене, бо інакше та фізична міць, яку здобуде людський організм через мої медико-профілактичні заходи, буде знищена ненормальними соціально-побутовими умовами. Я не вважаю, сер, це за політичну програму, я зву це комплексом заходів соціальної профілактики, тільки й усього.

Біл негайно переказав це губернаторові.

– О! – скрикнув сер Едвар.

– Ого! – підтримав його полковник Дубл.

– Ого-го! – відгукнувся й комісар.

– Отже, ви не відкидаєте обвинувачень?

– Якщо за обвинувачення ви вважаєте саме те, про що ми з вами, сер, допіру говорили, то, певна річ, я цього не відкидаю. Тільки даруйте мені, сер, я не розумію, чому ви говорите про обвинувачення там, де немає ніякого злочину?

Тут у цю невинну розмову встряв полковник Дубл. Він попросив урядовця переказати Нен-Сагорові його слова:

– Ви заявляєте, що цей постулат є постулат науковий, з галузі медицини? Отже, ви вважаєте, що він неодмінна передумова медичних заходів? Тобто медицина повинна домагатися проведення в життя такої системи ладу, яка існує тут у вас, у Нурі?

– Безперечно, сер.

– А чому ж медицина обходиться без нього і, крім вас, ні один медик не заявляє про це?

– Тому, сер, що сучасна медицина реакційна, сер. Але ви, сер, помиляєтеся, коли говорите, що я один серед медиків здіймаю голос за потребу запровадити таку систему ладу для реальності інших медичних заходів. Є на світі країна, де, як я нещодавно довідався, думають так само. Там також соціальну профілактику вважають за передумову медицини. І можна передбачити буйний розквіт медицини в цій країні і бачити тільки там змогу для здійснення ідеї біооздоровлення людства, бо той лад, якого вимагає медицина, там запроваджується взагалі як система на основі, як довідався я нещодавно, навіть і не науково-медичних висновків, а політико-економічних і соціальних. Я, проте, профан в справі економіки, політики й соціальних питань.

Завантажити матеріал у повному обсязі:

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: