| Володимир Сосюра |
| (1898-1965) |
Народився на станції Дебальцеве 6 січня 1898р.
У 1909–1911 роках працював на содовому заводі міста Верхнього в бондарському цеху, телефоністом, чорноробом.
З 1911 до 1918 рік навчався в двокласному міністерському училищі м. Верхнього, трикласному нижчому сільськогосподарському училищі на станції Яма Північно-Донецької залізницi, маркшейдерському бюро Донецького содового заводу.
Брав участь в Українській революції, спершу в армії УНР, пізніше в Червоній армії.
По закінченні громадянської війни вчився в Комуністичному університеті в Харкові (1922—23) і на робфаці при Харківському інституті народної освіти (1923—25).
Належав до літературних організацій «Плуг», «Гарт», ВАПЛІТЕ, ВУСПП.
Вперше одружився в 1922 році на Вірі Каперівні Берзіній. Від першого шлюбу в нього було двоє синів.
Вдруге Сосюра одружився в 1931 з Даниловою Марією Гаврилівною. В них народився син Володимир. У 1949 р. Марію Сосюру заарештували начебто за розголошення державної таємниці і заслали до Казахстану.
У 1948 Сосюру відзначено найвищою тоді нагородою — Сталінською премією.
В 1951 він знову зазнав обвинувачення у «буржуазному націоналізмі» за патріотичну поезію «Любіть Україну».
Помер 8 січня 1965 року.
Твори:
– романи:
- Третя Рота (1926-30; 1942; осінь 1959 — весна 1960)
- Червоногвардієць (1937-40; віршований роман)
– вірші:
- Білі акації будуть цвісти
- Васильки
- Вода десь точить білий камінь
- Ганна Іванівна
- Гей, рум’яні мої небокраї
- До брата
- Іще не скресла крига на Дніпрі
- Зима
- Коли світало
- Люблю весну, та хто її не любить
- Любіть Україну (1944)
- Літо
- Марії
- Солов’їні далі
- Степ
- Так ніхто не кохав
- Третя рота (Павлу Безпощадному)
- Учитель
- Я пам’ятаю
- Як я люблю тебе, мій краю вугляний
– поеми:
- 1917 рік (1921)
- Віра (1923)
- Вітчизна (1949)
- Володька (лютий 1943)
- Вчителька (1928–1929)
- Галичанка (1931)
- Залізниця (1923–1924; епопея з п’яти поем)
- Мазепа
- Минуле (1930)
- Оксана (1922)
- Розгром
- Розстріляне безсмертя (1960)
- Студентка (1947)
- Червона зима