З дерев опадає убрання… – Володимир Сосюра

* * *

З дерев опадає убрання,

і вітер у сурму гука.

Покірна краса умирання,

чому ти мені так близька?

І осінь, і дим над рікою…

О земле, подібна пісням,

чому я всім серцем з тобою,

немов умираю я сам?!

Неначе зорі погасання,

коли у сльозах небеса,

покірна краса умирання,

осіння прощальна краса.

1962

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: