М и х а й л о (піддержує її). Господи! Що з нею?
К а т р я (ламаючи руки). Ой!.. Давить, давить!.. Дух забива… Рятуйте мене!!
М и х а й л о (хапа кухоль води). Напийся води… Тітко Горпино! Хто там?!
К а т р я (упуска кухоль; виривається, кидається на авансцену). Рятуйте!!! Михайло… я випила трутизну оту в шкляночці… серце… ох!..
М и х а й л о. Атропін? Пропав я!!. (Рве на собі волосся і кричить несамовито). Хто там? Гей! Сюди!! Рятуйте!! Отруїлась!!
К а т р я (учепилась за Михайла, не пуска його). Не тікай! Не тікай! Христа ради!! (З криком). Я не хочу вмирати!.. не хочу! (Непритомно рида). Таке щастя!.. Не однімайте од мене!! Я жити хочу! Михайло, рятуй мене!
М и х а й л о (примочує їй водою голову, приска). Катре моя! Що ти наробила?! Через мене, проклятого!.. Гей!! Сюди!! (Держить Катрю, що б'ється в його руках, і стука в вікно, аж вибива шибку). Хто в бога вірує!
В И Х І Д Х
Ті ж іПашка.
П а ш к а (вбіга). Що тут таке?
М и х а й л о. Катря отруїлась..
П а ш к а (сплеснувши руками). Лишенько моє! Там Дмитра ловлять… Панський двір горить… Мати її божевільна біга!
М и х а й л о. Біжи зараз! Клич лікаря, фельдшера…, Кожна хвилина дорога… Рятуйте!
П а ш к а. Я за Павлом… він тут.
М и х а й л о. Клич його, Христа ради, зараз!
Пашка вибіга.
К а т р я. О!! Дай мені чим дихати… вогнем пече мене… каменюкою давить… Смерть? Уже смерть? (Тиснеться до Михайла і божеволіє). Гуде! Ух, гуде як!!. То виють уже… по мою душу летять… Не дай мене, Михайло! Нічого не бачу!! Де ти? Де ти? Ой страшно!
М и х а й л о (рида). Я тут, Катрусю! Боже мій, зглянься!!
К а т р я (опускаючись на руках), 0-ох! Як же тяжко!! Ой!! Несила… не можу вже більше… одпустіть мене!.. Смерть… смерть… (Несамовито кидається на коліна). Мати божа!.. Прости мені… не дай моєї душі! (Хитається).
М и х а й л о (кидається, піддержує). Катрусю! Життя моє!! Опам'ятайсь!.. Павло прибіжить зараз! Вирятує!!
К а т р я (б'ється на руках у Михайла). Холод під серце підступа… туман застила очі… Михайло! Де ти? Не зникай! Ой!! (Витягується на руках у Михайла)..
Тим часом чути за вікном голоси і тупотню.
М и х а й л о (спуска її на долівку). Катре! Катре! (Припада до серця). Не б'ється? Умерла!! (Одскакує в непритомнім жаху на авансцену направо і стоїть каменем).
В И Х І Д XI
Ті ж, Дмитро, соцькі і люде.
Д м и т р о (вбіга на остатнім слові). Умерла? Добив-таки! (На хвилину остовпів над трупом).
Тим часом соцькі і люде вриваються в хату.
Д м и т р о (вихоплює ножа й кидається на Михайла). Здихай же, кате!!
С о ц ь к і і л ю д е (кидаються на Дмитра і крутять йому руки). В'яжіть його!!
Д м и т р о (борсаючись). А! Іроди! Не діждете! (Б'є себе ножем; але як руки йому не вільні, то тільки ранить).
С о ц ь к і. Однімайте ножа!
Сцена така: направо – Михайло, скам'янілий; наліво – група з окровавленим Дмитром; посередині – труп Катрі.
В И Х І Д XII
Ті ж і Павло.
П а в л о (одчиня раптом двері, з жахом зиркнувши округ). Так така, паничу, ваша поезія?!
Завіса тихо спада
[1881]