Михайло Старицький - Талан (Повністю) (сторінка 9)

Завантажити матеріал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Mychailo_starickiy_talan.docx)Mychailo_starickiy_talan.docx114 Кб1672
Скачать этот файл (Mychailo_starickiy_talan.fb2)Mychailo_starickiy_talan.fb2240 Кб1470
Л у ч и ц ь к а. Я сама розумію... Не вільна тільки в собі, Савичу... Я не жаліла ніколи для вас сил, ви знаєте...

К о т е н к о. Знаю, знаю, ви добра... у вас таке серце... Пожалійте... перший спектакль... Все від його... Повний збір... і одмінить!

Б е з р о д н и й. Може, Квятковська?

К о т е н к о (сердито). Що Квятковська? Ще мішається, торочить! Щоб скандал був! Публіка прийшла слухать Лучицьку... Ох, господи! Що ж мені чинити? Розор, розор! Нічим буде нещасним хористам платити... А діти мої, нещасні діти! (Утира очі).

Л у ч и ц ь к а. Заспокойтесь! Може ще... я зберу... останні сили...

Д о к т о р. По-моєму, ні! Смертельна ризика... (Дає ще краплі).

М а р и н к а. Бога ради!

Б е з р о д н и й (лама руки). Доб'ють, доб'ють!

К о т е н к о. Може б, хоч так: у двох діях з Богдана, а там - Квятковська... Щоб хоч побачила публіка... Я б водевіль перший дав... Одпочили б... Га? Марусю? Докторе! Рятуйте мене, рятуйте!

Л у ч и ц ь к а. Та мені трохи вже лучче... (Усміхнулась).

Д о к т о р. Слабе ще серце! (Держить за пульс).

К о т е н к о. Слухайте, -  даю третину збору на хор.

Л у ч и ц ь к а. А! Ви знаєте, чим мене закупити! Вони справді страх як нуждаються... Надто при переїзді... Це їм велика підпомога! (Встає). Я граю. Мені легше... Тільки не давайте водевіля, а зразу: зразу ліпше.

К о т е н к о (цілує їй руки). Благодійко моя! Зараз лечу! Безродний, дзвінки! (Кричить у двері). На сцену всі! Починаємо!

 

Дзвінок.

 

Л у ч и ц ь к а (встає, хитається, спирається на доктора і на Маринку; доктор пожима плечима). Тут (на серце) ціле пекло, а я сміятись і жартувати йду!.. (Ледве руша).

 

Завіса хутко спада

 

Картина 2

 

Середина багатого намету. В убранстві сила дорогої зброї. Прямо - вхідна припола.

 

Котенко (в ролі Богдана). Джура - на кону; Квітка і Квятковська - в літери, [ложі] бельетажа, Юркович - в 4-му ряді крісел. Голоси в амфітеатрі і галереї.

 

К о т е н к о (сидить)

 

Схилились всі, мені під ноги впали...

Стою тепер на верховині я,

Закон для всіх - моє владичне слово,

І от воно верта до мене знов

Мою зорю, украдену дружину...

Вина мені й бандуру, джуро!

 

Д жура

 

Ясновельможний гетьмане і пане!

Вмить,

 

К о т е н к о (випив вино, приграє на бандурі й співа).

 

Ой ширя орел, орел сизокрилий

Та попід небесами;

Ой літа козак, козак запорожський

Степами, ярами.

Гей, розточились всюди козаченьки,

Полягає отава:

Гей, пропадайте, лихі воріженьки, -

Наша сила і слава!

 

К в і т к а (не дуже, але вголос). Це не Жалівницький?

К в я т к о в с ь к а. Ні, ні! Тихше, а то чути.

 

На кону з'являється Жалівницький в ролі Тимка.

 

Ж а л і в н и ц ь к и й

 

Знов зрадниця вертається сюди?

 

К в і т к а. Це Жалівницький!

К в я т к о в с ь к а. Цс-с!!

К в і т к а (дужче). А! Він падлюка!

К о т е н к о (на кону)

 

Так, правлю я украдене, моє!

 

Ж а л і в н и ц ь к и й

 

Вона сама втекла, по своїй волі...

 

К в і т к а. Ага! Сама, сама втекла!

К в я т к о в с ь к а (зупиня й одтяга в глибінь ложі). Мовчіть.

Г о л о с и  з  а м ф і т е а т р у. Там п'яні!

Г а л ь о р к а. Тихо, тихо!

Ю р к о в и ч. Скандалісти!

 

На кону збентежені.

 

К о т е н к о (дужче, щоб зам'яти)

 

Не може буть!

 

Ж а л і в н и ц ь к и й

 

Я знаю, батьку, це:

Умовилась з Чаплінським...

 

К о т е н к о

 

А! Гадюка!!

Мені цього ти перше не казав!..

 

Ж а л і в н и ц ь к и й

 

Не хтів вразить... Вона мене умисне...

Ні в чім не слід діймати віри їй...

Дурманить все...

 

К о т е н к о

 

Але почім ти знаєш?

 

Ж а л і в н и ц ь к и й

 

Упевнився цим серцем... Ох, не вір

Ні пестощам, ані сльозам - одурить:

Пригорнеться, а ніж в руці хова

І сонного зрадливо ним ударить...

Душа у неї чорна...

 

К в і т к а (вирвавшись вперед).

Як та ніч!

 

Квятковська бере його за руку і уводить вглибину.

 

К о т е н к о (скажено)

 

Ти щось таїш?

 

Ж а л і в н и ц ь к и й (побачивши, що ложа порожня, певніше).

 

Не вір, не вір їй, батьку!

За пазуху гадюки не бери...

О, я б таких спік на вогні і попіл

Розвіяв би на вітрі по степу,

Щоб не було й зарази...

 

К о т е н к о (хапа його за руку)

А-а! Тварюко!

Невже, невже?

Ж а л і в н и ц ь к и й

Одвів мене господь...

 

К о т е н к о

 

Уб'ю, як пса!

 

Ж а л і в н и ц ь к и й

 

Я не боюся смерті -

Гріха не мав...

 

К о т е н к о

 

Але на батька йшов!

 

Ж а л і в н и ц ь к и й

 

Не відав я...

 

К о т е н к о

 

І гадина не знала?

 

Ж а л і в н и ц ь к и й

 

Вона, либонь, щоб очі одвести.

 

К о т е н к о

 

О, каторжні!

 

Ж а л і в н и ц ь к и й

 

Я не виновен, батьку!

 

К о т е н к о

 

Клянись мені!

 

Ж а л і в н и ц ь к и й

 

Усім, що є святе,

І матері могилою сирою!

 

К о т е н к о

 

Готуйсь в похід!

 

Ж а л і в н и ц ь к и й

 

Воля твоя.

 

К о т е н к о

 

Іди!

 

Жалівницький виходить.

 

Тимко поклявсь... Його язик ще зроду

Не знав брехні... Але вона, вона!

З отцем жила, із сином залицялась,

А ворогу запродалась цілком...

Ну, допадусь до вас обох і я!

Ох, проводи у пекло бучні справлю!

На вугіллях пектиму день у день,

Мотатиму на мотовилах жили,

Собаками...

 

Д ж у р а

 

Жде пані й посланці!

 

К о т е н к о

 

Впусти її, а посланців потому...

 

Джура виходить.

 

Через хвилину... через мить одну...

Побачу знов... зірвату в мене квітку...

О, як отут, в цих грудях, запекло!

Але здавись і здержся в гніві, серце,

Пометись гаразд, не похопись судом!

 

На кону з'являється Лучицька в ролі Єлени; на ній французька сукня, накрита флером. В ложі Квітка і Квятковська.

 

Л у ч и ц ь к а (входить хитаючись, скида флер і говорить утомно).

 

Мій таточку, сподіваний, коханий!

 

Г о л о с и з гальорки, амфітеатру, крісел.

Браво, браво, Лучицька!

Г а л ь о р к а. Ш-ш!! Тихо!

А м ф і т е а т р. Тихо! Ш-ш!! Ш-шІ!

К р і с л а. Браво! Браво!

К в і т к а (вибіга на галас в ложу). Вона, вона! Як схудла!

К в я т к о в с ь к а (блага перелякано). Друже, ай, не гомоніть... я вийду!

К в і т к а (не при собі). Ні, не буду!

К о т е н к о

 

Подалі, геть! Від пані ляхом тхне

І щоки ще палають од цілунків.

 

Л у ч и ц ь к а

 

Я не виновна...

 

К о т е н к о

 

Силою б то взяв?

 

Л у ч и ц ь к а

 

О, гвалтом... Я... боролась до загину...

К в і т к а. Неправда!

К в я т к о в с ь к а. Цс-с! (Удержує його).

К о т е н к о

 

І обняла ляха

Зрадливою, продажною рукою?

 

Л у ч и ц ь к а

 

О боже! Ні! Яка страдниця я!

 

(Більше запалюючись).

 

Мене взяли як бранку до світлиці,

Сторожею обставили мене,

Щоб не могла на себе зняти руки...

О, скільки сліз я нишком пролила

І скільки мук пережила, мій орле!

 

К о т е н к о

 

Подумаєш, як настраждалась, -  страх!

На ласощах...

 

К в і т к а (голосно). Ха-ха-ха-ха! То мавпа з червоною покрасою! Ха-ха!

2-е к р і с л о. Тихше!

Ю р к о в и ч. Скандал!

Г а л ь о р к а  й  а м ф і т е а т р. Отыщите пьяных! Ша!

 

В ложу входять капельдинер і поліцейський чиновник. Квятковська одводить і щось шепче йому.

 

Л у ч и ц ь к а (оглядається). Сміється хтось... знайомий голос... Боже!

С у ф л е р (вголос).

 

Аж десять днів, аж десять...

 

Л у ч и ц ь к а (страшенно збентежена, але бажа ще побороти себе)

Днів... невже?!

Аж десять днів і ріски в рот не брала...

 

К о т е н к о

 

Не видко щось по панії поста!

 

Л у ч и ц ь к а

 

Мене, слабу, без пам'яті звінчали...

 

К о т е н к о

 

Ну й розговілись, значить, зараз...

 

Л у ч и ц ь к а

 

Ох!..

Хоч пошануй мене, вельможний пане!

Ніхто мені там не подав руки...

Я день і ніч Богдана виглядала,

Щоб визволив нещасну із тюрми...

 

К в і т к а (виривається, кричить). Брехня, брехня!

К в я т к о в с ь к а. На бога!

А м ф і т е а т р  і  к р і с л а. Тихо, тихо!

Л у ч и ц ь к а. Де? де? Він тут! (Озирається тривожно).

К о т е н к о (в куліси). Спинить скандал.

Г а л ь о р к а. Ша, ша!

С у ф л е р (голосно).

 

Я думками тебе шукала!..

 

Л у ч и ц ь к а. Боже! То він... шукала... ним жила... (В ложу, з сльозами).

 

Я думками тебе шукала всюди,

Я серденьком з тобою лиш жила!

 

К о т е н к о

 

Може, з Тимком?

 

К в і т к а (скажено, не звертаючи на Квятковську уваги). Ні, ні! А з Жалівницьким!.. Не вір змії!

Л у ч и ц ь к а. Ай, що се?

К в я т к о в с ь к а (показавшись Лучицькій). Ха-ха-ха! (Вибіга).

Л у ч и ц ь к а (непритомно). Вона, вона там! З ним! Наді мною сміються, глузують... Ай, рятуйте!!

 

Разом

 

К о т е н к о (в кулісу). Завісу! (Потім тіка).

Г о л о с и (за куліси). Робочі! Де вони?!

Г а л ь о р к а. Лучицька! Ш-ш, ш-ш!!      

А м ф і т е а т р. Лучицька, браво, браво!!

К р і с л а. Тише! Продолжайте!

К в і т к а. Вона мене дурила, дурила!!

 

В ложі показується поліцейський, начина тихо умовлять Квітку.

 

Л у ч и ц ь к а (нервово, істерично, а потім несамовито). З нею! Укупі з нею?! Мало назнущались, так іще тут привселюдно зняти на посміх, на публіку поставить? Це панський вчинок!.. Я довірила вам свою душу, свою честь... А ви все потоптали ногами і вигнали мене з хати, як негідь, як покидьку... Це панський вчинок! Ще з полюбовницею мене банітувать прийшли! Ай, пане, та чи є ж що нижче, що підліше на світі?! (Рве навіжено собі волосся, хапається рукою за горло, за серце).

 

В ложу знову приходять два служителі і разом з поліцейським беруть Квітку.

 

К в і т к а (борючись, кричить). Сюди! Беріть її! Вона втекла до полюбовника! Зрадила, гадина! Вона висушила мій мозок!

 

Його виводять.

 

Жалівницький вибіга на сцену і піддержує Лучицьку; вона б'ється на руках.

 

К р і с л а. Занавес, занавес!

Г о л о с и. Ш-ш, ш-ш, вон Лучицьку!

А м ф і т е а т р. Браво, браво!.. Вон ложу!

Ж а л і в н и ц ь к и й (з кону). Доктора!

Г о л о с и. Ш-ш, ш-ш! Вон Лучицьку! Продолжать! Квятковську!

Л у ч и ц ь к а (вирвавшись з рук Жалівницького, на передній). Женіть!.. Сльози лила... Кров точила... для вашої втіхи!.. А тепер... плюйте на мене - для втіхи! Бийте - для сміху!.. Топчіть на регіт!... Хіба в актриси є серце, є честь?? Нема, нема!! Вона бездушна забавка, вона запроданка ваша! (Пада на руки Жалівницького).

 

Завіса

 

ДІЯ П'ЯТА

 

Убога, але чиста кімната. Прямо - двері; направо -два вікна, наліво - кровать, заставлена від дверей ширмами. На вікнах спущені фіранки. Ззаду, при образах, лампадка. Направо, за вікнами, ще маленькі двері.

 

В И Х І Д  І

 

Палажка, Маринка, Лучицька (спить).

 

П а л а ж к а (дивиться на Лучицьку, що спить). Ох-ох-ох! Нема вже нашої Марусі, тільки тінь одна: тане вона, як віск!

М а р и н к а. Тане, бабусю, тане. Як стривожили її тоді на спектаклі, як упала і залилася крів'ю, -  ледве сюди донесли.

П а л а ж к а. Господи, боже мій! Що вона їм учинила, кого зобидила, моя дитиночка, моя упадниця, що так жорстоко... (Плаче). Зарізали, зарізали!

М а р и н к а. Бог покарав і злобителів. Квятковську обікрали, Котенко горить, а Квітка в жовтий будинок улучив: того ж таки вечора збожеволів...

Пошук на сайті: