Тато (різко). Ні! (Відхідливо.) Зачекай ще.
Мама. Так, мабуть, незручно. (Зиркає на наручний годинник.) П'ять хвилин на першу. Коли ж?
Телефонний дзвінок. Усі напружено дивляться на апарат. Мама у замішанні несміливо ступає до телефону, зупиняється.
Тато (хоче підійти сам, але теж завмирає, не наважується). Ну, чого ж ти?
Мама (кидається до телефону, знімає трубку). Алло! Серьожо! Хлопчику мій! Нарешті! Привіт-привіт! Що?! Боже мій! Яка синичка? Яка синичка, Серьоженько? Що ти отримав? Що ти отримав, Серьожо?
Подалися вперед, дивляться на неї Бабуся і Тато.
(Повільно опускає руку з трубкою.) Він сказав: «Привіт, синичко! Привіт…»
Гасне світло.
Завіса