Ш
Тарас Шевченко СЕСТРІ Минаючи убогі села Понаддніпрянські невеселі, Я думав: – Де ж я прихилюсь? І де подінуся на світі? – І сниться сон мені: дивлюсь, В садочку,
Тарас Шевченко Причинна Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма. І блідний місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав,
Тарас Шевченко ПЛАЧ ЯРОСЛАВНИ В Путивлі-граді вранці- рано Співає-плаче Ярославна, Як та зозуленька кує, Словами жалю додає. – Полечу, каже, зигзицею, Тією чайкою-вдовицею, Та понад Доном полечу, Рукав
Тарас Шевченко *** Ой три шляхи широкії Докупи зійшлися. На чужину з України Брати розійшлися. Покинули стару матір. Той жінку покинув, А той – сестру, а найменший –
N.N. О думи мої! О славо злая! За тебе марно я в чужому краю Караюсь, мучуся… але не каюсь!.. Люблю, як щиру, вірну дружину, Як безталанную свою Вкраїну!