Ш
Тарас Шевченко * * * Минають дні, минають ночі, Минає літо; шелестить Пожовкле листя; гаснуть очі, Заснули думи, серце спить, І все заснуло. І не знаю, Чи я
Шевченко * * * Ми вкупочці колись росли, Маленькими собі любились. А матері на нас дивились Та говорили, що колись Одружимо їх. Не вгадали. Старі зараннє повмирали, А
Тарас Шевченко N.N. Мені тринадцятий минало. Я пас ягнята за селом. Чи то так сонечко сіяло, Чи так мені чого було? Мені так любо, любо стало, Неначе в
Шевченко *** Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині – Однаковісінько мені. В неволі виріс
Шевченко Т. МАРІЯ ПОЕМА Радуйся, ты бо обновила еси эачатыя студно. Акафіст пресвятій богородиді Інос 10. Все упованіє моє На тебе, мій пресвітлий раю, На милосердіє твоє, Все