Лиха доля – Маркіян Шашкевич

ЛИХА ДОЛЯ





Ой ти, доле, моя доле,



Гадино їдлива,



Переїла-сь моє щастє,



Гіренька годино!







Запустила-сь в мою душу



Журбу і розпуку,



Учинила-сь мому серцю



З гараздом розлуку.







Ой місяцю-місяченьку,



Тихенько думаєш,



Моєй тяжкой недоленьки,



Відав, ти не знаєш.







Ой не знаєш, ой не знаєш



І не будеш знати,



Як то тяжко сиротоньці



В світі загибати!







Сам не знаєш, ні сестричка



Звізда ти не скаже,



Як то гірко, сли недоля



Світ милий зав'яже.







Тобі тілько хіба смутку,



Що хмара насуне;



А радощів з зірочками



З-межи вас не труне.







А мені ось на сім світі



Своє серце їсти,



Бо з недолев ся бороти —



Як під воду плисти.







Десь за морем, за горами



Мій гаразд здрімався,



Десь з безвістей, з лісів темних



Мій смуток пригнався.







Ой пригнався та й вороном



Надо мнов літає,



Б'є ми серце тяжким крилом,



Радость розбиває.







Вчора ввечір чорна хмара



Мені говорила:



«Чудуєшся, побратиме,



Де ся доля діла?







Твоя доля — то я була,



Я тя не минаю:



Вкривала-м тя чорнов мраков



І тепер вкриваю.







І над гробом мої мраки



Ще твоїм повиснуть!»



Ой, надія!.. таку долю



Най-то громи тріснуть!