Туга – Маркіян Шашкевич

ТУГА





Крутий берег, по березі трава зелененька,



Серед трави край берега калина червенька.



Своє гіля буйненькоє сумно в воду клонить,



Своє листя дрібненькоє по водоньці ронить.



Скоро смеркнесь, голуб сивий сюди прилітає,



Нічку гуде, нарікає, ранком ізлиняє.



Нічку плаче, жалкуєся, рясні сльози ронить,



На розсвіті ізлиняє, в темні ліси гонить.



На темнії ліси гонить та й зворами блудить,



Там горює, униває, тяжко серцем нудить.



Весна одна перецвіла, минула і друга,



Вже і третя засіяла, не минає туга.



І все голуб прилітає, на гілі сідає



І головку к листям тулить, плаче і ридає:



«Де злетіла-сь, голубонько, сивенька, миленька?



Щезла-сь з ними, лишилася година сумненька.



Ні тя мислями змислити, ні думков здумати,



Ні очами тя глянути, лиш згадков згадати.



Світ ми мерзкий, нічка мила, голублюся з тьмами,



Мари — дружба, ліси — хата, гоню за зморами.



А бодай ви, лихі води, в лугах заблудили,



Що ви мою ясну зорю та під себе вбили.



Люта би вас буря в мраку та дрібну розбила,



Та й дрібну мраку розбила, сліду не лишила.



А бодай вас жарким літом дуга випивала,



А зимою студінь люта навік ледом стяла.



Ой ти, водо, ти бистрая, лиха розлучнице,



Поган-татар нехай гидке в тобі миє лице.



Щастя моє перебилось, доля вже минула,



Мов ластівка скорокрила в безвісти злинула».

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: