Відьма – Тарас Шевченко

Панів шанувати.

До кого ж ти прихилишся?

Нікого немає!..

До людей хились, небого,

Люди привітають.

Пан, вернувшись, занедужав,

Стогне, пропадає. –

А вона набрала зілля

Та й пішла в палати

Лічить його, помагати,

А не проклинати.

Не помогла болящому,

Бо не допустили…

А як умер, то за його

Богу помолилась.

І жила. собі святою,

Дівчат научала,

Щоб з панами не кохались,

Людей не цурались.

– А то бог вас покарає,

А ще гірше люди;

Люди горді, неправедні,

Своїм судом судять. –

Отак вона научала.

Болящих лічила.

А з убогим остатньою

Крихтою ділилась.

Люди добрі і розумні

Добре її знали,

А все-таки покриткою

І Відьмою звали.

[Седнев 1847 березня 7]

[Нижній Новгород 1858 березня 6.]

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: