Тарас Шевченко
НАЗАР СТОДОЛЯ
ДЕЙСІВУЮЩИЕ ЛИЦА
Хома Кичатиб, сотник
Галя, дочь его
Стеха, молодая ключница у Кичатого
Назар Стодоля, друг его
Гнат Карьій, друг его
Хозяйка на вечерницах
Слепой кобзарь, жиди-музыканты, молодые козаки и девушки и сваты от чигиринского полковника.
Действие происходнт в XVII столетии, близ Чигирина , в козацкой слободе, в ночь на рождество христово.
АКТ ПЕРВЫЙ
Вечер. Внутренность светлицьы, богато убранной коврами й бархатом. В стороне стол, покрытый дорогим ковром; кругом скамьи под бархатом, окаймленные золотом. На столе стоят фляги, кубки й разные кушанья; горят восковые свечи. Стеха убирает стол.
Стеха (отходит от стола)
Усе! здається, що все. Стривай лишень, чи не забула чого. Риба, м'ясо, баранина, свинина, ковбаса, вишнівка, слив'янка, мед, венгерське – усе, усе. Тут і їстівне, і випити. Коли б лишень гості. Та що вони так довго баряться? І надоумило ж сідоусого у таке свято, коли добрі люди тільки колядують, сподіваться гостей, та й ще яких гостей! Старостів од такого ж старого дурня, я.к і сам. Побачимо, що то з того буде. Не гріте залізо не зогнеш. А якби не крився та пораявся б зо мною отак тижнів за два до свят, то певна уже була б річ; а то схаменувся на самісінький свят-вечір та й ластиться: "І сяка й така, і добра, і розумна ти, Стехо: поможи! Я вже тобі і се і те, і третє й десяте". Побачимо, побачимо, як попадеться нашому теляті вовка піймати. (Помолчав.) Не сказавши ні слова дочці, за кого і як хоче віддати, думає, що наша сестра-коза: поженеш, куди схочеш. Е, ні! стривай лишень, голубчику. "Ублагай її", каже. Та і що таки той поганий хорунжий? А полковник хоч старий – нехай йому добре сниться-так же пан!.. Оце б то вона й стямилася! Іншому дзус, а я-так візьмусь. Дівці дівку недовго збить з пантелику, а ще таку, як моя панночка – і-і! Та вже ж, як кажуть, піймав не піймав, а погнаться можна. Тоді, як теє то, вже ж і погуляю!.. А вона поплаче, посумує, а далі й нічогісінько. Та й Назар таки не раз спасибі скаже.
(Из бокових дверей вьіходит Галя.)
Сте х а
А що? як прибрано?.. Тим-бо й ба!
Галя
Що це ти, Стехо, робиш? Хіба у нас сьогодні гості, чи що?
Стеха
Та ще й які гості, якби ви знали!
Галя
Які ж там гості і. відкіля?
Стеха
Угадайте.
Галя
Чи не з Чигирина?.. Так?..
Стеха
Із Чигирина, та хто такий?
Галя
Які-небудь старшини?
Стеха
То-то бо й є, що не старшини, і…
Галя
Та хто ж такий? Може… та ні! сьогодні не такий день А мені батюшка учора і говорив щось таке.
Стеха
Говорив, та не договорив. А я знаю,- тільки не скажу.
Галя (обнимая Стеху)
Стехо, голубочко, ластівко моя! скажи, не муч мене.
Стеха
А що дасте? Скажу…
Галя
Ще сережки, або перстень, або що хочеш подарую, тільки скажи.
Стеха
Нічого не треба; дайте тільки свій байбарак надіти сьогодні на вечорниці.
Галя
Добре, надівай, та так, щоб батюшка часом не побачив.
Стеха
Оце ще! Хіба ж я справді дурна? Слухайте ж. (Вполголоса.) Сьогодні прийдуть старости.
Галя (в восторге)
Від Назара! від Назара!
Стеха
Та там вже побачите, від кого.
Галя
Хіба ж не від Назара, Стехо? Що ж оце мене і справді лякаєш?
Стеха
Я вас не лякаю, я тільки так кажу.
Галя
Ні, ти щось знаєш, та не хочеш сказати.
Стеха (лукаво)
Я нічого не знаю. Де мені, ключниці, відати про панські діла?
Галя
Ти смієшся з мене! Я заплачу, їй-богу, заплачу і батюшці скажу.
Стеха
Що ж ви скажете?
Галя
Що ти мене перелякала… Теперечки не дам байбарака. А що, поживилась?
Стеха
Оце, які-бо ви боязкії Вже і повірили!
Галя
Ну, що ж? Від Назара?
Стеха
Та від кого ж більш? Вже пак не від старого Молочая, нашого полковника.
Галя
Цур йому, який нехороший! Як приїде до нас, то я зараз із хати втікаю. Мені навдивовижу, як ще його козаки слухають. Тільки у його, паскудного, і мови, що про наливку та про вареники.
Стеха
А хіба ж се й не добре?
Галя
Звісно! Козаку, та ще й полковнику! Ось мій На-зар, мій чорнобривий, усе про війну та про походи, про Наливайка, Остряницю та про сине море, про татар та про турецьку землю. Страшно, страшно, а хороше, так що слухала б не наслухалась його, та все дивилась би в його карі очі. Мало дня, мало ночі.
Стеха
Наслухаєтесь, ще й налюбуєтесь. Опісля, може, і обридне.
Галя
О, крий боже! До самої смерті, поки вмру, все дивилась би та слухала його. Скажи мені, Стехо, чи ти любила коли, чи обнімала коли козацький стан високий, що… дрижать руки, мліє серце? А коли цілуєш… що тоді? Як се, мабуть, любо! Як се весело!
(В восторге поет й пляшет.).
Гой, гоя, гоя!
Що зо мною, що я?
Полюбила козака –
Не маю покоя.
Я його боялась…
Що ж опісля сталось?
На улиці пострічалась
Та й поцілувалась.
А мати уздріла…
Яке тобі діло!
Віддаваите заміж,
Коли надоїла!
Стеха
Гарно, гарно! А од кого це вивчились?
Галя
Та од тебе ж. Хіба ти забула, як на улиці, на тій неділі, танцювала? Тоді ще батюшки не було дома… Згадала?
Стеха
Коли се? Оце ще видумали!
(Стучатся в дверь.)
Галя (торопливо)
Ох, лишечко! Хтось іде!
(Убегает.)
Стеха
Хто там?
Хома (за дверью)
Я, я! Відчиняй мерщій.
(Стеха отворяет дверь. Входит Хома, отряхиеаясь.)
Хома
Що? Не було? Оце ж яка хуртовина!
Стеха
Кого не було?
Хома
Кого? Гостей!
Стеха
Яких гостей? Од пол…
Хома
Цс!.. еге ж.
Стеха
Ні, не було.
Хома
Гляди ж, анітелень!.. Отець Данило, спасибі, розрішив. Не забудь тільки завтра вранці послать йому вишнівки. Знаєш? тієї, що недавно доливали. Нехай собі п є на здоров'я. Та що се їх нема так довго?
Чи не злякались, бува, завірюхи? А вітер неначе стиха.
Стеха
Злякаються вони! Де ж пак! І в горобину ніч приїдуть для такої панночки, як наша.
Хома
Звичайно, звичайно.
Стеха
Іще пак такий старий… а панночка…
Хома
Сама ти стара, сороко безхвоста!
Стеха
Дивись! Зараз і розсердились. Хіба я на вас?
Хома
Так що ж, що не на мене? Так на мого… ну… полковника.
Стеха
Е, бач що! А панночка? Чи ви ж з нею говорили? Що вона?
Хома
А що вона? її діло таке: що звелять, те й роби. Воно ще молоде, дурне: а твоє діло навчить її, вро-зумить, що любов і все таке прочее… дурниця, нікчемне. Ти вже, думаю, розумієш?
Стеха
Та се розумію, та з якого кінця почати, не знаю. Вона, бачите, полюбила Назара так, що й сказать не можна. Ось і сьогодні мені говорила. "Моли, каже, Стехо, бога, щоб швидше я вийшла заміж за Назара,- половину добра свого віддам!"
Хома
А ти й повірила!
Стех а
А чому ж і ні? вона така добренька.
Хома
Дурна ти, дурна! А як же я сам тобі все добро віддам, тоді що буде? га? Що ти думаєш? (Ласкает ее.) То-то бо і є, дурочка ти безсережна!
Стеха
Що мені робить, коли я дурочка?
Хома
А то, що велять. Чуєш? Усе, що в мене є, твоє.
Стеха
Не треба мені вашого добра; я і без нього була б щаслива, якби ви не забули бідної Стехи і тоді, коли зробитесь великим паном. Я вас так вірно люблю, так вбиваюсь за вами, а ви…
(Притворно грустит.)
Хома
От же і нагадали козі смерть! Знов своє. Сказав, так і зроблю.
Стеха
Чи мало що люди обіщають, коли їм припаде нужда?
Хома
Годі не знать що базікать. Піди лишень до Галі та поговори з нею хорошенько по-своєму, і коли теє… то завтра і між нами онеє.
Стеха
Казав пан – кожух дам, та й слово його тепле. І я тільки гріх на душу візьму.
Хома
Який тут гріх? Дурниця все те!
Стеха
Забожіться, що женитесь, тоді, їй-богу, все зроблю! А без мене, кажу вам, нічого не буде, їй-богу!
Хома
От же їй-богу, далебі!
Стеха
Женитесь?
Хома
Еге!
Стеха
На мені?
Хома
Як коржа, так коржа! Як спечемо, так і даі Уже ти мені в печінках сидиш з своїми витребеньками.
Стеха
Які тут витребеньки?
Хома
Ну, добре, добре! Тільки слухай. Треба діло сконувати так, щоб вона не знала, від кого старости а то – чого доброго – усе піде шкереберть.
Стеха
Та вже мені не вчиться, як ділом повернуть. Наговорю такого дива моїй панночці – що твій кобзар. Старий, скажу, чоловік, як подумаєш, усім, усім лучче від молодого. Молодий… та що й казать? нікуди не годиться, а до того ще докучливий та ревнивий, а старий – тихий-тихий і покірний.
Хома
Так, так! О, ти дівка розумна! Іди ж до Галі, та гляди – гарненько побалакай з нею.
Стеха
А потім чи можна мені буде піти на вечорниіці. Я вже зовсім упоралась. Пустіть, будьте ласкаві, хоч в послідній разочок.
Хома
У тебе тільки й на думці, що вечорниці. О, в. І мені та Мотовилиха!
Стеха
Мотовилиха? Чи не казала вам вона, стара паплюга, чого? Що ж, що я з козаками танцюю? А як ви жартуєте з молодицями, так я й нічого!