Тарас Шевченко
* * *
Як маю я журитися,
Докучати людям,
Піду собі світ за очі –
Що буде, те й буде.
Найду долю – одружуся,
Не найду – втоплюся,
Та не продамся нікому,
В найми не наймуся.
Пішов же я світ за очі,
Доля заховалась;
А воленьку люди добрі
І не торгували,
А без торгу закинули
В далеку неволю…
Щоб не росло таке зілля
На нашому полю.
[Кос-Арал 1849]