Я не нездужаю, нівроку … – Тарас Шевченко

Тарас Шевченко

Я не нездужаю, нівроку,

А щось такеє бачить око,

І серце жде чогось. Болить.

Болить, і плаче, і не спить,

Мов негодована дитина.

Лихої, тяжкої години,

Мабуть, ти ждеш? Добра не жди,

Не жди сподіваної волі –

Вона заснула: цар Микола

Її приспав. А щоб збудить

Хиренну волю, треба миром,

Громадою обух сталить,

Та добре вигострить сокиру –

Та й заходиться вже будить.

А то проспить собі, небога,

До суду божого страшного!

А панство буде колихать,

Храми, палати мурувать,

Любить царя свого п'яного,

Та візантійство прославлять.

Та й більше, бачиться, нічого.

1858 22 листопада [С.-Петербург]

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Додати коментар