Причинна (Стислий переказ, дуже скорочено) – Тарас Шевченко

Тарас Шевченко

Причинна (Стислий переказ, дуже скорочено)

Реве та стогне Дніпр широкий,



Сердитий вітер завива,



Додолу верби гне високі,



Горами хвилю підійма.



І блідий місяць на ту пору



Із хмари де-де виглядав,



Неначе човен в синім морі,



То виринав, то потопав.







У таку страшну погоду на берег Дніпра виходить дівчина. Вона чекає свого коханого, що пішов у похід разом з іншими козаками. Вона збожеволіла від зілля, яке дала їй ворожка, щоб менше тужила за козаком.



Дівчина — сирота, у неї було тільки одне щастя в житті — її коханий, але, мабуть, і його вона втратила.



Від горя дівчині починає ввижатися, що з води виходять маленькі діти, дівчата. Вони співають, кружать навколо неї, сміються. Дівчина лізе на дерево, до самої верхівки. Дивиться униз — там її чекають русалки. Коли дівчина спустилася, русалки залоскотали її.



Дівчина лежить під старим дубом при битій дорозі.



В цей час повертається козак і бачить кохану. Він передчуває щось недобре. Побачивши, що кохана вмерла, "зареготавсь, розігнався — Та в дуб головою".



Над могилою козака посадили явір та ялину, а над дівочою могилою — червону калину.







Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)



Мотив сирітства є одним з основних мотивів ранньої творчості Т. Шевченка.



У творі присутні типові ознаки романтичного світосприйняття: загибель обох закоханих, божевілля, демонічні істоти, що мають владу над людиною вночі. Крім того, події відбуваються на тлі розбурханої природи.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Додати коментар