Росли укупочці, зросли… (Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)) – Тарас Шевченко

Росли укупочці, зросли;



Сміятись, гратись перестали.



Неначе й справді розійшлись!..



Зійшлись незабаром. Побрались;



І тихо, весело прийшли,



Душею-серцем неповинні.



Аж до самої домовини.



А меж людьми ж вони жили!



Подай же й нам, всещедрий Боже!



Отак цвісти, отак рости,



Так одружитися і йти,



Не сварячись в тяжкій дорозі,



На той світ тихий перейти.



Не плач, не вопль, не скрежет зуба —



Любов безвічную, сугубу



На той світ тихий принести.







Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)



Вірш "Росли укупочці, зросли…" змальовує ідилічну картину любові, сімейного щастя. Відчувається, що така ж мрія володіє і серцем поета: мати пару, жити в мирі та злагоді, пройти з чистим серцем разом "тяжку дорогу" й не розгубити свого кохання.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Додати коментар