Сміхота – Григір Тютюнник
Григір Тютюнник СМІХОТА Н о в е л а «Ти, Демидику, пий. Ще випий та закуси добренько. Може,картопелька вихолонула, то я свіженької всмажу,—навала Килясвоєму небожеві Демидові Пиляю, найкращому
Світла душа – Григір Тютюнник
Григір Тютюнник СВІТЛА ДУША Д о 50-річчя з дня народження В. М. Шукшина Ті чорнобривці пахли на весь літак. Було їх не букет і не два, а сніп
Медаль – Григір Тютюнник
Григір Тютюнник МЕДАЛЬ Н о в е л а Десь під вечір, після кількаденної відлиги, взялося на мороз.Данько знав про те напевно, навіть не злазячи з печі,—знав по
Облога – Григір Тютюнник
Григір Тютюнник ОБЛОГА Глава І Іду полем, бур’янищами, раз по раз обминаючи глибокі вирви з-підснарядів, ледве не вщерть налиті каламутною талою водою —відлигавже третій день,—і прислухаюсь до туману:
Григір Тютюнник – Коріння (Спогади про автора роману «Вир» Григорія Тютюнника)
Григір Тютюнник КОРІННЯ Спогади про автора роману «Вир»Григорія Михайловича Тютюнника Хата наша, батьківська й дідівська, старовинна, з плетенимбовдуром і без віконниць, стояла над шляхом, що веде з Полтавидо

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: