Т

Григір Тютюнник ПЕРЕД ГРОЗОЮ Тієї весни Мотря щодня виглядала Василька коло воріт. Отак, яксонце навзаходи, рипала вона з хати у двір і, загрібаючи ногамиторішнє сміття, човпла до хвіртки.

Григір Тютюнник Оддавали Катрю Пізньої осені, як листя в садах уже опало й зосталося тільки набузку та на вершечках тополь, а далеко над голими полями часомзасинювало хмари, мов

Григір Тютюнник ОБНОВА Купаюся в річці поміж лататтям. Ряска лоскочеться, гусяче пір’яплаваєпопід берегами, на мілині,—вода там гаряча і м’ яка, якдощовелітепло,— а по мосту люди йдуть, базарові. Малеча

Григір Тютюнник ОБМАРИЛО В селі вже скрізь погасло. А у Волохів , крім лампочки підвибілуваним сволоком , горів ще й каганець на столі : цю ніч у нихмала

Григір Тютюнник НЮРА — Снилося, немов террен рву та їм. Уже й спілий немов, атеррпкий… Прроти чого б воно, не чула? —казав жінці Нюра,вузькоплечий і сухогрудий чоловік, обличчя