Т
Григір Тютюнник НА ПЕРЕКАТІ Німий сидів у човні й важко відсапувався. По його твердих, якжорнове каміння, грудях, налитих дикою молодою силою,скочувалися крапельки води; вони поблискували в густих, зведених
Григір Тютюнник НА ЗГАРИЩІ — Коли ж почалася Велика Вітчизняна війна, Оксанко?З останньої парти підвелося кирпатеньке дівчатко, невстріливозакліпало очицями.— Війна почалася в тисяча дев’ятсот сорок дру…—і крадькомазирнула на
Григір Тютюнник М’ЯКИЙ Щонеділі ввечері дядько Лук’ян, що досі спав, обнявши «Обломова»,розгорнутого на тому місці, де Іллі Іллічу й уві сні хочеться спати,каже до мене розніжено-хрипкувато спросоння:— Захаре,
Григір Тютюнник «КІЗОНЬКА» На п’ятдесят сьомому році життя Степан Секремент розійшовся з жінкою. Сталося це, можна сказати, через дурну оказію. Пішов якось над вечір у лісосмугу недалеко від
Григір Тютюнник КРАЙНЕБО Прослідок Іду узвозом від глухенької пристані до крайнеба, що он воно,либонь, близько вже, стоїть між дніпровими кручами, як увелетенських воротах, урочисто святе перед ніччю,і на