Т
Григір Тютюнник КОМЕТА Дядько Тихін вовтузяться біля човна у верболозі. Скрегоче ключ узамку, як ото вітер уночі ворота відчиняє.—Оце якби карасіну влив, —кажуть дядько,—то, мо’б, воно йпопустило.А тоді,
Григір Тютюнник КЛЕНОВИЙ ПАГІН Н о в е л а Під хатою, на широкій старовинній призьбі, пообтиканій трухлимикілочками, сидить дід Христоня. Звуть його Савка. Але то тільки старізнають,
Григір Тютюнник ІВАН СРІБНИЙ На пристанційній вулиці за блискучими від сонця коліями граламузика, хтось охрипло зривався на пісню, що хтось вигопкував підтанок, і Йван подумай, що, мабуть, там
Григір Тютюнник ЗАВ’ЯЗЬ — Куди це ти, парубче, наджигурився? —питають з полу дід Лавріні прикахикують насмішкувато, наче й справді щось про менезнають. А що в тім такого, що
Григір Тютюнник ДЯДЬКО НИКІН Виходимо з двору вдосвіта. У селі ще ні в кого й не світиться.Тільки де-не-дена стовпах уздовж вулиці лампочки ліниво-жовтопоблимують на ранок. Дядько Никінвідчиняє ворота,