Т

Світає… Так тихо, так любо, так ніжно у полі. Мов свічі погаслі в клубках фіміаму, В туман нагорнувшись, далекі тополі В душі вигравають мінорную гаму. Світає поволі… Так

Свіжа зелень розгойдалась, Розгулялась, поплила. Перші краплі засміялись До голодного зела. Голуби летять у сховок, І в тіснім голубнику Ряд округлих їх головок Як намисто на разку. …..

І Іду з роботи я, з завода маніфестацію стрічать. В квітках всі улиці кричать: нехай, нехай живе свобода! Сміється сонце з небозвода, кудись хмарки на конях мчать. Іду

Розкажи, розкажи мені, поле: Чого рідко ростуть колосочки? — Ой дощів мені б треба, дощів, а не поту, Бо той піт прилипа до брудної сорочки, Як плугатар кінчає

РІЧКА Хлюпоче синя річка — Ой річка, ой ріка! Юрба нас невеличка, Зате ж бо гомінка! І співи тут, і крики, І радість тут, і сміх. А вколо,