Т

ПОРОЖНЕЧА Умиваюсь. Вода — мов металофони. Занавіска — вітер з прапорами! У дворі тополі і жінки. — Ну кажу ж вам: місто кругом оточено. — Ой світе мій!..

Подивилась ясно, — заспівали скрипки! — Обняла востаннє, — у моїй душі. — Ліс мовчав у смутку, в чорному акорді. Заспівали скрипки у моїй душі! Знав я, знав:

По хліб шла дитина — трояндно! : тікайте! стріляють, ідуть. Розкинуло ручки — трояндно… Ні бога, ні чорта — на бурю! : гей, стійте! знайдем і в церквах.

По блакитному степу Вороний вітер! Пригорнув раз та й подався — Вороний вітер… Вийшла жита жати я. Громова хмара! Ой не всі з війни додому — Вороний вітер…

Вітер. Не вітер – буря! Трощить, ламає, з землі вириває… За чорними хмарами (З блиском! ударами!) За чорними хмарами мільйон мільйонів мускулястих рук… Котить. У землю врізає (Чи