Т
Ах не смійтеся ви наді мною, — Не для вас я Вкраїну люблю! Не для вас виливаю ці сльози з журбою, Що ніхто їх не бачить нічною добою,
Павло Тичина Арфами, арфами — золотими, голосними обізвалися гаї Самодзвонними: Йде весна Запашна, Квітами-перлами Закосичена. Думами, думами — наче море кораблями, переповнилась блакить Ніжнотонними: Буде бій Вогневий! Сміх
АНТИСТРОФА Дорослі й семилітні: Ой, яблочко, да куда котишся. Так. Народ у толоку, а поети в борозну. Годі ж кривитись на фабричну: предтеча завше менш талановитий за месії.
А я у гай ходила по квітку ось яку а там дерева люлі і все отак зозулі ку ку Я зайчика зустріла дрімав він на горбку була б
Перейти до Вікіпедії Тичина Павло Григорович (1891-1967) поет, громадський та державний діяч Народився 27(15) січня 1891 р. у селі Піски Козелецького повіту Чернігівської губернії (тепер Бобровицького району Чернігівської