Т

ЗА КОРДОНОМ Ех, в експресі світлому, блискучому З головою у вікні за шибою, Над річками полечу, над кручами, Десь далеко, там, де щастя здибаю. Біля станцій з паннами

Життя /Василеві Куриленкові/ Зловіщий брязкіт днів, що б'ються на кавалки, І жах ночей, що затискають плач. Ти, зраджений життям, яке любив так палко, Відчуй найглибше, але все пробач.

Гострi очi розкритi в морок, Б'є годинник: чотири, п'ять… Моє серце в гарячих зморах, Я й сьогоднi не можу спать. Але завтра спокiйно встану, Так, як завжди, без

ВІРНІСТЬ Від сонця свят і непогоді буднів, Щоб не змінилися безцінні фарби, В твою скарбницю я складаю скарби Які дає мені моє полудне. Скарбницю ту ти залишив безжурно,

ВІДПОВІДЬ О, так, я знаю, нам не до лиця З мечем в руках і з блискавками гніву, Військовим кроком, з поглядом ловця Іти завзято крізь вогонь і зливу.