Критика «Ви знаєте, як липа шелестить…» Тичина
Вірш «Ви знаєте, як липа шелестить…» написаний 1911 року. Це період становлення майбутнього поета як особистості: минув рік навчання в Чернігові, перші зустрічі з творчою молоддю Чернігівщини. Ця поезія засвідчила неабиякий талант майбутнього символіста. Вірш спочатку не належав до жодної збірки, згодом входить до «Сонячних кларнетів». Це шедевр інтимно-пейзажної лірики.
Темою вірша є вираження емоцій, які народжуються в душі юного ліричного героя від почуття першого кохання.
Ідейне навантаження вірша не чітке: тут змішані хвилююче передчуття щастя і глибинне злиття з природою. Ліричний герой, сповнений почуттів, звертається з риторичними запитаннями до уявних опонентів, які теж мають відчувати те, що й він, закликає до рішучості, проте сам рішучості не виявляє. Закохана душа здатна бачити символічні образи природи. І тому риторичне запитання початку вірша трансформується в риторичне твердження. Ліричний герой знайшов однодумців, він не самотній у своїх почуттях!
Композиційно вірш поділяється на дві частини. Обидві починаються риторичними запитаннями. Спочатку простір обмежений лише липою, яка шелестить; у другій частині простір ширшає — це вже гаї, вони сплять, але «все бачать крізь тумани». Простір враз стає глобальним — місяць, зорі… а потім звуковий образ —- «солов’ї». Навіть у такого красномовного поета не вистачило слів висловити, як же вони співають: «А солов’ї…»
Художні засоби, наявні в цьому вірші, традиційні для інтимної лірики. Автор використовує протиставлення, риторичне запитання, риторичне твердження, звичайно ж, епітети, метафори, синекдоху («дідугани»-дерева). Яскраво виражений чотиристопний ямб з незакінченою стопою, жіноча рима чергується з чоловічою, римування паралельне.