Пам’яті сестри Наталки – Павло Тичина

Пам'яті сестри Наталки

Чом мертві по плачуть, не стогнуть —

може б, скаргу почув я від тебе хоч раз!

Під білим сіюм твоя могила

і в ній ти з осені лежиш.

Устану — думала — води внесу,

піду на буряки — по нолю —

і заспіваю, братики,

й наплачуся уволю…

Брунчать бруньки над водою, водою,

йде весна зеленою ходою!

Не женіть потоків, вітри,

не будіть моєї сестри!

В неї ж руки вже розпались,

засміялися уста.

Ой як тепло! Ой як душно!

Ой як хочеться устать!

[1923]

…..

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: