Тичина Павло
Пам'яті сестри Наталки Чом мертві по плачуть, не стогнуть — може б, скаргу почув я від тебе хоч раз! Під білим сіюм твоя могила і в ній ти
ПАМ’ЯТІ ТРИДЦЯТИ На Аскольдовій могилі Поховали їх — Тридцять мучнів українців, Славних, молодих… На Аскольдовій могилі Український цвіт! — По кривавій по дорозі Нам іти у світ. На
Осінь на землю тихенько спускається, В небі летить, наче птах. Крилами-хмарами небо вкривається. Пухом тумани із крил її падають, Стеляться в вільних степах. Літо зелене і радісне згадують.
ОСІНЬ На культурах устього світу майові губки поросли. Осінь. По містах вже о четвертій — електричні ліхтарі. А в селі ступнів щось у десять (тінь од чабана) додому
Ой, що в Софійському заграли дзвони, затремтіли, Не білі голуби-янголи в небі полетіли. Ой, там збиралися під прапори, під соняшні ще й сині. Віднині Не буде більше пана