Тичина Павло

На стрімчастих скелях, Де орли та хмари, Над могутнім морем, В осяйній блакиті — Гей, Там Розцвітали грози! Розцвітали грози… Із долин до неба Простяглися руки: О, позичте,

На майдані коло церкви революція іде. — Хай чабан! — усі гукнули,— за отамана буде. Прощавайте, ждіте волі,— гей, на коні, всі у путь! Закипіло, зашуміло — тільки

На культурах устього світу майові губки поросли. Осінь. По містах вже о четвертій — електричні ліхтарі. А в селі ступнів щось у десять (тінь од чабана) додому отару

Браття! Друзі! Побратими! Дні які в нас ясні, чистії А в буржуазії — ніч… З почуттями із святими ми в Москві зібрались вмісті, щоб за мир піднести клич.

Молодий я, молодий, Повний сили та одваги. Гей, життя, виходь на бій,— Пожартуєм для розваги! Гей життя, ставай, тремти! Дай я з тебе посміюся. Хто сміліший: я чи