Тичина Павло

Міжплянетні інтервали! Сонце (скрізь цей сон!), Юпітер… А між ними не хорали – Вітер Марс – як Бога! – Марс, Венера. – скрізь там ждуть як Бога друга:

Уявляю – (Страшна мить!) – Прийде, заридає з одчаю І сонце затьмить. Хтось кине слово п'яне: – В розстріл! на тротуар! І місяць встане, Як на пожар. Замість

МАДОННО МОЯ І. Мадонно моя, Пренепорочна Маріє, прославлена в віках! На наших самотніх вівтарях лиш вітер віє… Пройди над нами з омофором, заридай над селом. — Уже ми

Павло Тичина Листи до поета. Триптих І. Елади карта. Коцюбинський, на етажерці лебідь: оце і вся моя кімната, – заходьте коли-небудь! Я привітаю наче друга. Ах я давно

КУКІЛЬ Стріляють серце, стріляють душу — нічого їм не жаль. …Сіло собі край вікна, засунуло пучечку в рота, мами визирає. А мати лежить посеред улиці з півхунтом хліба