Тичина Павло
Гаї шумлять — Я слухаю. Хмарки біжать — Милуюся. Милуюся-дивуюся, Чого душі моїй так весело. Гей, дзвін гуде — Iздалеку. Думки пряде — Над нивами. Над нивами-приливами, Купаючи
Миколі Хвильовому Нікого так я не люблю, Як вітра вітровіння. Чортів вітер! Проклятий вітер! Він замахнеться раз – рев! свист! кружіння! – І вже в гаю торішній лист
І Кладусь я спать. Три янголі в головах стоять. Один янгол – все бачить. Другий янгол – все чує. Третій янгол – все знає. І приснився мені Син.
Віє вітер з-під воріт, У воротях — сірий кіт. Вітер сірому котові Чеше вусики шовкові. Ясне сонце виплива, Коту спинку пригріва. Кіт воркоче, кіт муркоче, Ніби щось сказати
Ви знаєте, як липа шелестить У місячні весняні ночі? — Кохана спить, кохана спить, Піди збуди, цілуй їй очі, Кохана спить… Ви чули ж бо: так липа шелестить.