Тичина Павло
(З БАРАТИНСЬКОГО) Весна, весна! Яка блакить, який кругом прозор! Садками ходить брунькоцвіт, а в небі — злотозор. Весна, весна! Який там гон на крилах вітерка? — то в
Блакить мою душу обвіяла, Душа моя сонця намріяла, Душа причастилася кротостітрав Добридень я світу сказав! Струмком серед гаю як стрічечка. На квітці метелик мов свічечка. Хвилюють, маюють, квітують
Темний ліс, стежина біла: чудно так, немовби сниться… — Причаїлась то лисиця? — Ні, гілляка поруділа: хтось її зламав і кинув. — За яку ж таку провину? Я
БАЛЕТНА СТУДІЯ Танцюють цвітно цілунять тонно в туніках білих неначе бал Нагрудять вправо одгрончить чар схитнуться вліво лелійні лі Плеснуть в долоні встремлять як лані І знов одхлинуть
Ах не смійтеся ви наді мною, — Не для вас я Вкраїну люблю! Не для вас виливаю ці сльози з журбою, Що ніхто їх не бачить нічною добою,