Край дороги бачимо шестеро людських тіней, які сидять похилені довкола огнища й напівприсипані снігом.
Зі зловіщим почуттям я приблизився до них і пізнав тебе.
Зліз із коня, подивився ближче і зі страху мало не впав.
На щастя, твоє серце якимось невияснимим чудом іще билося.
Сейчас я закликав усіх лікарів, і ми відтирали тебе снігом і рятували різними ліками, та все-таки ти далі був непритомний.
Ми зважилися на крайню спробу врятувати тебе і привезли тебе до того потока.
Тепер іще тільки трошки витримай у воді і, богу дякувати, будеш здоров.
— Де мої товариші?
Остались на горі й сидять довкола огнища.
— Огонь горить?
— Ні, погас.
— Вони мертві?
— Не думай тепер про них…
Важке мовчання.
— Де вони… обоє?..
— Вони живуть і ждуть тебе.
Довге мовчання.
Нараз із моїх очей продерлися дві великі, важкі сльози, гарячі, наче кров.
І покотились по знуждованім обличчі, мов два камені по висохлій, бурею битій, громами розритій землі.
І тихо щезли під ледом.
Ельба, 1917
Примітки
1
Мункач – Мукачеве.