Тютюнник Григір

Григір Тютюнник КРАЙНЕБО Прослідок Іду узвозом від глухенької пристані до крайнеба, що он воно,либонь, близько вже, стоїть між дніпровими кручами, як увелетенських воротах, урочисто святе перед ніччю,і на

Григір Тютюнник КОМЕТА Дядько Тихін вовтузяться біля човна у верболозі. Скрегоче ключ узамку, як ото вітер уночі ворота відчиняє.—Оце якби карасіну влив, —кажуть дядько,—то, мо’б, воно йпопустило.А тоді,

Григір Тютюнник КЛЕНОВИЙ ПАГІН Н о в е л а Під хатою, на широкій старовинній призьбі, пообтиканій трухлимикілочками, сидить дід Христоня. Звуть його Савка. Але то тільки старізнають,

Григір Тютюнник ІВАН СРІБНИЙ На пристанційній вулиці за блискучими від сонця коліями граламузика, хтось охрипло зривався на пісню, що хтось вигопкував підтанок, і Йван подумай, що, мабуть, там