Тютюнник Григір
Григір Тютюнник КОРІННЯ Спогади про автора роману «Вир»Григорія Михайловича Тютюнника Хата наша, батьківська й дідівська, старовинна, з плетенимбовдуром і без віконниць, стояла над шляхом, що веде з Полтавидо
Григір Тютюнник Климко Климко прокинувся від холодної роси, що впала йому на босі ноги (видно, кидався уві сні), і побачив над собою скам’яніло-бузкове небо,яким воно буває лише восени
Григір Тютюнник ЖИТІЄ АРТЕМА БЕЗВІКОННОГО1 1 Повість залишилася незакінченою. Земля була ще холодна, вишні саме зацвітали —де-не-де квіточка —після вітрів весняних з льодом. Артем стояв біля тину, зіпершись
Григір Тютюнник ДЕНЬ МІЙ СУБОТНІЙ Прокидаюсь я щосуботи од сонця й золота, що, здається, тече крізьвікно з недавно позолочених хрестів на Андріївській церкві. Якщосонце вже височенько, хрести відбиваються
Григір Тютюнник ВОГНИК ДАЛЕКО В СТЕПУ Нас прийняли до училища разом: трьох Василів —Василя Силку,Василя Обору, Василя Кібкала —і мене. Мене-то звати Павлом, апрозивають Павлентієм. Ну, та я,