Леся Українка - Камінний господар (сторінка 7)

Завантажити матеріал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Lesya_ukra_nka_kaminniy_gospodar.docx)Lesya_ukra_nka_kaminniy_gospodar.docx108 Кб2633
Скачать этот файл (Lesya_ukra_nka_kaminniy_gospodar.fb2)Lesya_ukra_nka_kaminniy_gospodar.fb2132 Кб2485

    (Зриває з се­бе мас­ку).

    Д о н Ж у а н

    Пробачте. В со­няш­ни­ку справ­дi труд­но впiз­на­ти сон­це.

    Д о н н а С о л ь

    Ти смiєшся з ме­не?

    Тобi ще ма­ло глу­му?

    Д о н Ж у а н

    Де? Яко­го?

    Д о н н а С о л ь

    (понуро)

    Я тiльки що бу­ла на кла­до­ви­щi.

    Д о н Ж у а н

    Вас ба­чив хто?

    Д о н н а С о л ь

    Сього ще бра­ку­ва­ло!

    Нiхто, за­пев­не.

    Д о н Ж у а н

    Ну, то в чiм же дi­ло?

    Хiба зуст­рi­ти­ся на мас­ка­ра­дi не ве­се­лi­ше, нiж на кла­до­ви­щi?

    Д о н н а С о л ь

    (сягає ру­кою за по­яс)

    О! я за­бу­ла взя­ти свiй кинд­жал!

    Д о н Ж у а н

    (вклоняючись, по­дає їй свiй сти­лет)

    Прошу, сеньйо­ро.

    Д о н н а С о л ь

    (вiдштовхує йо­го ру­ку)

    Геть!

    Д о н Ж у а н

    (ховає сти­лет)

    Непослiдовно.

    Що ж вам ба­жа­но, пре­хо­ро­ша па­нi?

    Д о н н а С о л ь

    Не знаєте?

    Д о н Ж у а н

    Нi, да­ле­бi, не знаю.

    Д о н н а С о л ь

    Ви пам'ятаєте, що ви пи­са­ли?

    Д о н Ж у а н

    Я вам пи­сав: "По­киньте чо­ло­вi­ка, як вiн вам осо­руж­ний, i втi­кай­те".

    Д о н н а С о л ь

    З ким?

    Д о н Ж уа н

    А ко­неч­не тре­ба з кимсь?

    Хоч i зо мною. Мо­жу вас про­вес­ти.

    Д о н н а С о л ь

    Куди?

    Д о н Ж у а н

    В Ка­дiкс.

    Д о н н а С о л ь

    Навiщо?

    Д о н Ж у а н

    Як на­вi­що?

    Хiба на во­лю вир­ва­тись - то ма­ло?

    Д о н н а С о л ь

    То ви ме­не про­си­ли на стрi­ван­ня, щоб се ска­за­ти?

    Д о н Ж у а н

    А для чо­го ви на те стрi­ван­ня йшли? Чи ви хо­тi­ли пiд­со­ло­ди­ти тро­хи гiр­ку стра­ву под­руж­нiх обов'язкiв? Ви­ба­чай­те, я со­ло­до­щiв го­ту­вать не вчив­ся. |

    Д о н н а С о л ь

    (подається до схо­дiв на рун­дук)

    Ви ще ме­нi зап­ла­ти­те за се!

    "Ч о р н е д о м i н о"

    (виходячи на свiт­ло i пе­рей­ма­ючи дон­ну Соль.

    Ненатурально змi­не­ним го­ло­сом)

    Твiй муж то­бi доз­во­лить пла­ту взя­ти?

    Донна Соль мит­тю ви­бi­гає геть за бра­му.

    "Чорне до­мi­но" хо­че схо­ва­тись у тiнь, дон Жу­ан зас­ту­пає йо­му до­ро­гу.

    Д о н Ж у а н

    Ти хто, жа­лоб­на мас­ко?

    "Ч о р н е д о м i н о"

    Тiнь твоя!

    Спритно втi­кає вiд дон Жу­ана, хо­ва­ючись по­за ку­ща­ми, за­бi­гає в альтан­ку i там при­щу­люється. Дон Жу­ан, вте­ряв­ши "Чор­не до­мi­но" з очей, по­дається в iн­ший бiк, шу­ка­ючи йо­го. На го­рiшньому рун­ду­цi дон­на Ан­на тан­цює се­ге­дильї.

    О д и н л и ц а р

    (коли Ан­на скiн­чи­ла та­нець)

    Осе ж ви тан­цю­ва­ли, дон­но Ан­но, по на­ших всiх сер­цях.

    А н н а

    Невже? Зда­ва­лось ме­нi, що я тан­цюю по по­мос­тi.

    Чи се у вас та­кi твер­дi сер­ця?

    Д р у г и й л и ц а р

    (пiдходить до Ан­ни i вкло­няється, зап­ро­шу­ючи до тан­цю)

    Тепер моя чер­га.

    А н н а

    (складає до­ло­нi)

    Сеньйоре, про­бi!

    Д р у г и й л и ц а р

    Я пi­дож­ду. Але чер­га за мною?

    А н н а

    Звичайно.

    (Встає i, за­мi­шав­шись ме­жи гос­тя­ми, зни­кає, по­тiм з'являється в дво­ри­ку, вий­шов­ши до­лiш­нi­ми схо­да­ми).

    Донна Ан­на над­хо­дигь до альтан­ки. "Чор­не до­мi­но" ви­бi­гає звiд­ти швид­ко, але без ше­лес­ту, i хо­вається в ку­щах. Ан­на па­дає в зне­сил­лi на ши­ро­кий ос­лiн в альтан­цi.

    Д о н Ж у а н

    (наближається до неї)

    Се ви тут? Ви­ба­чай­те, вам не­доб­ре?

    А н н а

    (сiла рiв­нi­ше)

    Нi, прос­то втом­ле­на.

    Д о н Ж у а н

    Iти на го­ру?

    А н н а

    Як?.. А!.. Мiж iн­шим, я най­бiльш вто­ми­лась вiд без­ко­неч­них до­те­пiв сей ве­чiр.

    Д о н Ж у а н

    Я в дум­цi мав не до­теп.

    А н н а

    Що ж iнак­ше?

    Д о н Ж у а н

    Я ду­мав: що мог­ло при­му­сить вас на­гiр­ної в'язни­цi до­ма­га­тись?

    А н н а

    В'язницi? Я га­даю, прос­то зам­ку, а зам­ки завж­ди на го­рi сто­ять, бо так ве­лич­нi­ше i неп­рис­туп­нiш.

    Д о н Ж у а н

    Я ду­же по­ва­жаю неп­рис­туп­нiсть, як їй пiд­ва­ли­ною не ка­мiн­ня, а щось жи­ве.

    А н н а

    Стояти на жи­во­му нi­що не мо­же, бо схиб­неться хут­ко.

    Для гор­дої i влад­ної ду­шi жит­тя i во­ля - на го­рi ви­со­кiй.

    Дон Ж у а н

    Нi, дон­но Ан­но, там не­має во­лi.

    З на­гiр­но­го шпи­ля лю­ди­нi вид­ко прос­то­ри вiльнi, та во­на са­ма при­ко­ва­на до пло­щин­ки ма­лої, бо ле­да крок - i зiр­веться в бе­зод­ню.

    А н н а

    (в за­ду­мi)

    То де ж є в свi­тi тая справж­ня во­ля?..

    Невже во­на в та­кiм жит­тi, як ва­ше?

    Адже мiж людьми ви, мов ди­кий звiр ме­жи мис­лив­ця­ми на по­лю­ван­нi, - лиш мас­ка вас бо­ро­нить.

    Д о н Ж у а н

    Полювання взаємне ме­жи на­ми. Що ж до мас­ки - се тiльки хит­ро­щi мис­ливськi. За­раз

    її не бу­де.

Пошук на сайті: