Кассандра – Леся Українка

то й Ахіллесові про те байдуже,

як і мені.Андромаха

(вбігає)

Чи ви те чули, сестри?

Мій Гектор, кажуть, заколов Патрокла.

Се ж Ахіллес Патрокла мав за друга

найпершого…Кассандра

Ой, горе! кров і помста!

Оце твій шлюб, нещасна Поліксене!

(Бере з-за тринога ножиці і обрізує коси Поліксені).Поліксена

Ой!Кассандра

Поліксено, де жалобні шати?Андромаха

Безумна, що ти робиш?Кассандра

(в пророчому нестямі)

Андромахо,

сестра по братові жалобу носить,

вдова по мужеві бере ще глибшу,

а сирота загине в сповитку!Андромаха

Зловіснице, бодай ти заніміла!Поліксена

Чом ти мені одразу не сказала,

що горе близько? Може б, я могла

затримать Гектора…Кассандра

Ох, Поліксено,

я завжди чую горе, бачу горе,

а показать не вмію. Я не можу

сказати: тут воно або он там.

Я тільки знаю, що воно вже є

і що його ніхто вже не одверне,

ніхто, ніхто. Ох, якби тільки можна,

то я б сама те горе одвернула!Поліксене

Та й одвернула б, якби ти сьогодні

сказала Гектору: не йди на бій.Андромаха

Вже ж ти це знала, – чом же не сказала?Кассандра

Хоч би й сказала, – хто б мені повірив?Андромаха

Та як же й вірити, коли ти завжди

не в пору й недоладно пророкуєш?Поліксена

Віщуєш горе завжди, а чому

й від кого прийде горе, не говориш.Кассандра

Бо я того не знаю, Поліксено.Андромаха

То як ми можем вірити словам?Кассандра

То не слова, я все те бачу, сестри,

що говорю. Я бачу: Троя гине.Андромаха

Чому? Від кого? Хто її зруйнує?

Атріди? Ахіллес?Кассандра

Не знаю, сестри.

Я бачу тільки: Троя погибає,

і шлюб дочки Пріама з Ахіллесом,

червоним від крові троянських мужів,

ганебний шлюб не врятував би Трої.

Живі вино готують на весілля,

мерці волають: «Крові дайте, крові!»

…Ох, скільки крові чорної я бачу!

І батько наш коліна обіймає

катам своїх дітей… Я чую крик…

ридає, плаче, скиглить, виє, виє…

То наша мати!… Я пізнала голос!…Андромаха

Боги всесильні, одберіть їй мову!

Кассандра хапається за голову і з жахом дивиться у простор. Поліксена з плачем кидається в обійми Андромахи.

III

Гінекей Андромахи. Рабині прядуть і тчуть, деякі гаптують і шиють. Андромаха тче великий білий плат, обходячи навколо високі кросна.Андромаха

(до рабинь)

Підіть на браму ви, Левке й Хрізе,

іди й ти, Айтро; по черзі вертайтесь,

поглянувши на бій і розпитавшись,

про Гектора мені звістки приносьте.

Рабині виходять.Клімена

(стара рабиня)

Чому ти, владарко, сама не підеш?

Не так би сумувала, подивившись,

як твій герой воює ворогів.Андромаха

Не можу я, Клімено, я боюся

іржання коней, брязкоту мечів,

і куряви, і крику, а найгірше

того смертельного співання стрілі

Як я те чую й бачу, то здається

мені, що то повстав з безодні Хаос,

що ні людей нема вже, ні богів,

а тільки смерть панує самовладне.

А як не бачу лютої війни,

то й не боюся, і тоді я вірю,

що Гектора ніхто не подолає,

бо він герой понад усіх героїв.Креуза

(молода рабиня)

Се правда, владарко! Щаслива жінка,

що може про свойого чоловіка

таку сказати правду…Кассандра

(раптом увіходить)

Правда й щастя!

Як легко ти паруєш їх, Креузо!Андромаха

(з невиразним страхом)

Чого тобі, Кассандро? Ти, здається,

забула вчора в мене веретено?

Креузо, пошукай…Кассандра

Не треба, сестро.

Не буду я ні прясти, ані ткати.

Жалобні шати маю, а на покрив

смертельний ти сама давно напряла,

не знаю тільки, чи доткати встигнеш.Андромаха

До чого ти се кажеш? Я на ложе

для Гектора новий готую плат.Кассандра

Я тільки се й кажу.Айтра

(увіходить)

Наш владар в полі

зустрівся з Ахіллесом.Андромаха

Ох!… І що ж?!Айтра

Здається, він його перемагає.Андромаха

Та хто кого?Айтра

Наш владар Ахіллеса.

На брамі Поліксена аж зомліла,

побачивши, як Ахіллесу скрутно.Андромаха

От безсоромна! то вона не брата,

а мірмідонця стежить?!Кассандра

Андромахо,

на неї Мойра наложила руку.

Не ти найнещасливіша у світі,

тож не суди нещасних. Вдів багато,

а межи братом вибирати й милим

не часто мусить жінка.Андромаха

Що ти кажеш?

Ти, наче п'яна, помішала в купу

і правду, й вигадку…Кассандра

Вино з водою

помішані стають одним напитком.Левке

(увіходить і мовчки спиняється)

Ну, що, Левке?Левке

Не посилай мене

на браму, владарко…Андромаха

Кажи, що сталось?Левке

Нічого ще не сталось… я не можу…

Ох, сам Арес пустився б утікати,

не то що смертний…Андромаха

Що ти жебониш?

Хто ж утікає?Левке

Владар наш… твій муж…Андромаха

(замахується на неї човником ткацьким)

Неправда! Як ти смієш?…Кассандра

(спиняє її руку)

Не поможе

твоя рука проти правиці Мойри.Андромаха

Геть, геть, зловіснице! Се ти, ти винна,

коли то правда, що говорить сяя!

Ти одібрала Гектору одвагу,

зламала дух зловісними речами,

убила віру й певність. Бо ніколи

мій Гектор не втікав від бойовиська,-

надію ніс, приносив перемогу

і славу. Але ти надію вбила

проклятими словами: «Помста й смерть!»

Бери ж на себе сором і неславу,

що брат нещасний з бою принесе!Кассандра

Якби приніс хоч їх, я прийняла б.

(Тремтить і, не маючи сили встояти, сідає на перший порожній стілець).

Ох, Андромахо, як я палко прагну,

щоб не були мої слова правдиві!Андромаха

Якби ти тільки їх не вимовляла

і не труїла нас, то й не було б

лихої правди. Не вгасав би дух.Кассандра

Зрікаюсь, Андромахо, я зрікаюсь

тих слів зловісних.Андромаха

Пізно вже, Кассандро,

вже дух погас.Кассандра

(мимохіть)

Ох! і життя погаслої

Ой, горе! що робити? Я те бачу!

Я бачу: Ахіллес прудкий женеться,

а Гектор упадає… страх і сором

його підбили, а не меч Пелідів.Андромаха

Ні, ти сама була б зо всього винна,

не страх, не сором і не меч, а ти,

отруйнице, коли ти правду кажеш!…

Ох, що ж вони не йдуть? Я більш не можу…

тих звісток ждати… Я піду сама…Кассандра

(затримує її)

Я не кажу, нічого не кажу,

нічого не віщую… Тільки бачу!

Осліпніть ви, зловісні очі!…Хрізе

(вбігає)

Горе!

Поліг наш владар від меча Пеліда!

Андромаха мліє, рабині заходжуються коло неї, голосячи.Кассандра

(несамовита від туги, промовляє, мов непритомна)

Не страх, не сором і не меч, а я

своєю правдою згубила брата…

(Закривае лице покривалом).

IV

Частина майдану коло Скейської брами оточена муром. Праворуч, трохи в глибині,- храм, ліворуч – брама. Смеркав. Довгі тіні простягаються через майдан.

Невеличкий гурток троянців посередині, межи брамою й храмом, радиться пошепки про щось. Всередині гуртка Долон, колишній наречений Кассандри,- до нього найбільше звертаються ті, що радяться, Кассандра з Поліксеною ідуть через майдан від храму, обидві в чорних жалобних шатах, тільки в Поліксени обрізані коси і непокрита голова, а Кассандра загорнена з головою в довге чорне покривало.Кассандра

Завантажити матеріал у повному обсязі:

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: