при зброї гинути, ніж голоруч».Кассандра
Чому ж ти й сам не йшов у бій сьогодні,
не з патерицею,- з мечем і списом?Гелен
Бо меч і спис мала для мене зброя,
бо людські душі – от моє знаряддя,
крилате слово – от моя стріла,
люд проти люду – от мій поєдинок!
Усім тим правлю я, фрігійський розум.
Ся діадема, сяя патериця –
то знаки влади над всіма царями.
Я рівного собі не маю тут
з-поміж усіх владарів і героїв.
Ти тільки рівна, може, навіть вища,
і ми боротись будем до загину.Кассандра
Ох, я сама не знаю, чи хотіла б,
чи ні тебе перемогти сьогодні!
Ненависний мені той шлюб, мов смерть,
я так його боюсь, як згуби Трої.Гелен
Либонь, у тебе не фрігійський розум.
Чи ти не чула, як боги часами
своїх обранців хмарою вкривають?
У мене є тайник під олтарем,-
як станеш ти з тим Ономаєм поруч,
приносячи богам весільну жертву,
від жертви піде дим, сірчана хмара,
а як розійдеться – замість Кассандри
порожнє місце буде. Розумієш?Кассандра
Се стид і ганьба – радити таке!
Чи се, по-твовму, «почесний» вихід?Гелен
Зате корисний і безпечний, сестро.Кассандра
Вже краще б я себе мечем убила!Гелен
І тим роздратувала б Ономая,
а слово все-таки своє зламала б.
І некорисно, й непочесно, сестро,
(Дивиться з усміхом на неї).
Ми не однакові, а все ж ми рівні,
як не в ділах, то все ж хоч у думках.Поліксена
(входить)
Цар Ономай убитий, а лідійці
урозтіч кинулись. Ой, горе, горе!Гелен
Радій, Кассандро, ти перемогла!Кассандра
(віщим голосом)
Не я, а Мойра. Я її знаряддя.
Тонкий фрігійський розум і гнучкий,
його зігнула Мойра і зломила,
її правиця і важка, й тверда,
вона кує з народів зброю світу,
а я і ти – ми тільки цвяхи в зброї.
Не перецінюймо себе, Гелене.Андромаха
(вбігає й несамовито кидається до Кассандри)
Ти, люта згубо, всіх нас загубила!Кассандра
(спокійно показує на Гелена)
Питай його, чом він не врятував.
Ми віщуни обоє – значить, рівні.
(Виймає з-за пояса кужілку і сідає прясти).
VII
Великий майдан з храмом посередині на чималому підвищенні. Праворуч в глибині двір царя Пріама, ближче до сцени різні інші будови міста Іліона. Ліворуч близько до сцени Скейська брама. Ясний ранок, майдан залитий сонцем. Велика юрба люду троянського то входить, то виходить у браму, товпиться перед храмом, гомонить то дужче, то тихше, часом зовсім затихає і жде чогось насторожившись. З царського двору виходить Гелен в святочній білій одежі, у срібній діадемі, з білою посрібленою патерицею в руці, іде урочисто гієратичною походою.Голоси в народі
Гелен іде! Дорогу прозорливцю!Гелен
(зіходить на храмовий перистиль і дає знак патерицею, стукнувши нею тричі об мармуровий поміст, далі починає промову велично-віщим голосом)
Батьки, брати й синове! рідна Троє!
Боги з Олімпу зглянулись на сльози,
на гекатомби, на благання наші,-
без зброї подолали ворогів.
Зевс еллінам поклав у серце звагу
по добрій волі залишити Трою.
Підіть за браму – зник ахейський табор,
лиш кінь один стоїть на таборищі,-
богам троянським в дар дали ахейці
того коня. Він з дерева, не пишний
і не коштовний військовий дарунок,
та він дорожчий нам від срібла-злота,
від мармуру й каміння дорогого.
Дарунок згоди ліпший над здобуток,
що на війні ціною крові взято.
Ахейці відплили від нас по волі
своїх і всіх богів, а дар лишили
на знак пошани й згоди. Честь ахейцям!Люди
Ахейцям честь!Голос Кассандри
(з храму)
За кров, за смерть, за сльози!Деїфоб
(обертаючись до дверей храмових)
Мовчи, Кассандро!Гелен
(до троянців)
Вам, троянські мужі,
я раджу дар той повезти у храм
і край Палладіона там поставить.Кассандра
(з'являється на дверях з чорною патерицею і простяга її, немов загороджуючи вхід)
Я не пускаю в храм.Гелен
(одбиває її патерицю своєю)
Вступись, Кассандро!Кассандра
(знов загороджує)
Мені належить влада не пускати.
Чоловіки не сміють наближатись
до постаті Паллади. Я сторожа
Палладіона. Ти вступись, Гелене,
гляди своїх пташок.
(Дивиться йому в вічі, він спускає патерицю).
Нечистий дар!
Проклятий дар!
Люд порікує, видимо збентежений.Голос з юрби
Та геть її женіть,
зловісницю!Другий голос
Мовчи! вона ж царівна!Перший голос
Дарма!
Вже те її пророкування
уїлось нам в печінки. Не доки ж
терпіти се!Третій голос
Убить її!
(Якийсь молодик заміряється списом).Гелен
(здержує знаком руки)
Не руште!
Не проливайте крові – там святиня!Деїфоб
То як же буде, брате, з подарунком?Гелен
Ми храм новий збудуємо для нього,
«храм згоди» буде зватись. Поки що
стоятиме в царськім дворі дарунок.
(До Деїфоба).
Ти призначи сторожу для пошани.Кассандра
Сліпий побитих на сторожу ставить!Деїфоб
Кассандро!Гелен
Брате, й ви, троянські мужі,
перевезіть коня в царське подвір'я.
Деїфоб дає знак рушати і подається сам до Скейської брами.Голоси з люду
Гелен наказує! Рушаймо, браття!
Гелена хай боги благословлять!
Він розум наш! Він наше око ясне!Кассандра
Єдине око – й те більмом зайшло!
Увесь люд рушає за Скейську браму.Гелен
Кассандро, слухай, нащо ти мене
на пробу ставиш дотинками тими?Кассандра
На пробу, чи не станеш раз видющим.Гелен
Кассандро, се ж безумство! Річ видима:
ахейський табор спорожнів; на морі
ані човна, ні цяточки немає.
Розвідачів далеко розсилали
ми з Деїфобом, найбистріших хлопців
і кінно, й піхотою. І не видко,
щоб де була яка залога, чати
чи щось подібне.Кассандра
Дурно не дає
дарунків ворог.Гелен
Та же той дарунок –
то миру знак. Чи ти ж не розумієш?Кассандра
Вже ж ні. Якби оце посеред моря
палка жарина плавала на хвилях,
розжеврена вогнем,- то був би знак
воді від полум'я на мир. Та хто ж би
збагнув такеє?Гелен
Люди не стихії,
і лиху, й гніву людському є край.
Ахеянок вже підросло багато
за час війни, і, може, Менелай
молодшу дома знайде від Гелени.Кассандра
Гелену бачив він на Скейській брамі
учора зрана.Гелен
Що ж?Кассандра
Піди, Гелене,
до неї в гінекей і там подумай,
що ти сказав.Гелен
(задумується. Тим часом зі Скейської брами показується гурт узброених троянців. Гелен показує їх Кассандрі).
Ти бачиш ті списи
і ті мечі? Не треба й остороги
пророчої. Он вартовий сурмач.
То ж сурма голос має, Троя – вуха.Кассандра
Німий глухого буде вартувати!Гелен
Кассандро, годі! Я глухий для тебе,
так же й твої слова німі для мене.
Договорились ми до краю. Годі.Деїфоб
(з юрбою узброених веде зв'язаного елліна до Кассандри й Гелена)
Сюди його, сюди! Нехай розсудять
троянські прозорливці сюю справу
і скажуть нам, що маємо робити
з оцим чужинцем. Брате, й ти, Кассандро,
послухайте і зважте. Ми застали
сього чужинця край коня на полі.
Блукав мов непритомний, сльози лив
і, руки ламлючи, слова безладні
викрикував. Ми зайняли його,
пізнавши елліна з одежі й мови.
Тепер між нами розділилась думка:
одні говорять одпустить його,-
він тим покинутий, що божевільний,
і, певне, він не зробить зла нікому,
а другі кажуть: се розвідач хитрий,
убить його, щоб не було біди.
Поки Деїфоб говорить, надходять люди, чоловіки й жінки, хто з поля від Скейської брами, хто з будинків від міста, і збираються в гурт.Голоси в гурту
Убить! убить!Один голос
За віщо?Другий голос
Так, для помсти.Третій голос
Для остороги.Четвертий голос
Покарає Зевс
за кров невинну.Деїфоб
(дужим голосом)
Замовчіть, троянці!
Не вам належить суд. Скажи, Гелене,
убить його чи визволити радиш?Гелен
Ні те, ні друге. Марне убивати
немає честі нам, та й небезпечно,
бо як дізнаються про те ахейці,
що елліна убито без вини,
то знову можуть розпочати чвару
на довгі роки. Тільки ж і пустити
непевного чужинця – необачно.
Нехай собі живе, але у путах,
під пильною сторожею.Сінон
(полонений еллін)
Ой, царю,
чи віщий прозорливцю! Я не знаю,
як маю величать мого владаря…
Але я бачу розум боговитий
у тебе на чолі. Збагни ж, премудрий,
ти душу елліна. Я сам з Еллади.
Еллада – се ж колиска споконвічна
святої волі. Правний син Еллади
без рідної стихії жить не може.
а хоч би й міг – не хоче.Кассандра
Ти сим словом
на смерть почесну в Трої заслужив.Гелен
Чого на смерть? Пусти його на волю,
коли нема вини на ньому.Кассандра
Брате,
що єсть вина? Хіба гієна винна,
що смертю й розпадом живитись мусить?Деїфоб
Хіба ти знаєш заміри чужинця,
що так його рівняєш до гієни?
Коли ти знаєш, то скажи виразно,
що саме він замислив нам на згубу.Кассандра
Не знаю я нічого, тільки бачу
кривий гієни погляд, тільки чую
проникливий хижацький голос…
(В раптовім нестямі).
Ой!
Гієни бродять по руїнах Трої
і лижуть кров іще живу… гарячу…
обнюхують ще не застиглі трупи