Оргія – Леся Українка

М е ц е н а т

Хто знає, друже, чим була та іскра, з якої на землі вогонь з'явився?

То, може, був нікчемний перегар, а все ж нам шанувать її годиться і поважати батька Прометея, хоч, може, він і був звичайний злодій.

П р о к у р а т о р (до префекта, киваючи на Мецената)

Оце ж і плід від грецької науки!

П р е ф е к т

Наш Меценат відомий філеллен, – коли б іще не відділив од Риму Коринфської республіки!

(Сміється.)

П р о к у р а т о р

Жарт жартом, а Римові з такого філелленства все ж може вийти шкода.

М е ц е н а т

Не турбуйся, стара учителька те добре тямить, що їй при старощах підпорки треба.

Якби так Рим на Грецію розсердивсь і відштовхнув, то закричала б "гину!".

П р е ф е к т

Все ж друг наш має рацію: є шкода.

Замилування наше до чужинців до того довело, що ми сами на варварів якихсь перевернулись, навчившись "африканської латині" від чорновидих "римських громадян".

М е ц е н а т

Ба, що ж, без варварів не обійтися, бо ми вже мусим обновляти кров, знесилену від праці та розкошів.

Чи ти б хотів, щоб наші всі народи по-варварськи довіку говорили?

Навряд чи з того буде слава Риму.

П р о к у р а т о р

Нехай мовчать, поки як слід навчаться поправної латині!

М е ц е н а т

Се трудненько!

Навчитись мовчки доброї вимови – сього б і Демосфен не доказав.

П р о к у р а т о р

Так що ж робити?

М е ц е н а т

Те, що я роблю: привчати ласкою, дарами навіть, всіх видатних чужинців Рим любити.

Хто любить, той уподобитись може до любого і тілом, і душею.

П р о к у р а т о р

Розніжило тебе те філелленство!

Цікавий знати, як би ти, наприклад, збирав податки "ласкою й дарами"? Багато б назбирав!

М е ц е н а т (сміючись)

Ну, тут я мушу зложити зброю. В сьому ти найдужчий.

Р а б – а т р і є н з і й (увіходить)

Прийшов Антей-співець.

М е ц е н а т

А! Клич сюди.

Стій! Як Антей уже почне співати, я знак подам, тоді хай танцівниці сюди увійдуть. Тільки ж не раніше.

Гляди мені! Рушай.

А т р і е н з і й виходить.

Оці раби псують мені раз по раз лад усякий.

На їхню думку, оргія – то скоки.

А н т е й (у порога)

Вітаю вас, преславні.

М е ц е н а т

А, здоров!

Та ближче приступи. Коханцю музи в порога перестоювать не личить.

Антей підходить ближче, але місця йому при столі нема і він лишається стояти перед лежачими гостями.

М е ц е н а т (до гостей)

Се, друзі, найкоштовніша перлина Коринфської затоки.

А н т е й

Ти, преславний, надмірну ласку положив на мене.

Коринфові ж віддав замало честі.

М е ц е н а т

Чому замало честі?

А н т е й

Бо не можна злічити перлів нашої затоки і зважити, котра з них найдорожча.

П р е ф е к т

Любити рідне місто – се годиться, але ж не треба забувати правди і вдячності. Якщо в Коринфі дійсно є скілька перлів хисту і науки, то се є Меценатова заслуга.

М е ц е н а т

Моя заслуга півняча, мій друже.

П р о к у р а т о р

Як розуміти сеє, Меценате?

М е ц е н а т

Бо я на всяких смітниках громаджу і там вишукую коштовні перли.

П р е ф е к т

Та ти ж їх не ковтаєш так, як півень, але даєш в оправу.

Антей мовчки рушає.

М е ц е н а т

Стій, Антею!

Куди ти йдеш?

А н т е й

Туди, куди належу.

М е ц е н а т

Я бачу, ти образився.

П р о к у р а т о р

Се дивно, які ті греки всі вражливі!

А н т е й

Справді, се дивно, як ми досі не привикли, що переможцям вільно називати країну нашу смітником, а нас, поки ми не в "оправі", просто сміттям.

М е ц е н а т

Моєму слову ти дав колючки, але не я. Уся моя вина, що мій язик був якось послизнувся, але ж його боги слизьким створили.

Винуй Юпітера чи Прометея, – ти краще знаєш, хто з них більше винен.

П р е ф е к т

А я, минаючи усякі вини, вертаю до заслуг, Мій Меценате, сей раз я маю затягти позов супроти тебе.

М е ц е н а т

Як?

П р е ф е к т

Бо сю перлину не ти, а я відкрив уперше.

М е ц е н а т

Справді?

П р е ф е к т

І в тім моя заслуга є ще більша, що перли я не проковтнув, знайшовши, хоч, власне, я повинен був ковтнути.

М е ц е н а т

Я хтів би сеє краще зрозуміти.

П р е ф е к т

О, се не таїна! Колись я тута відкрив, чи, краще мовити, закрив гетерію співецьку потаємну.

Товаришем у ній був наймолодшим осей співець. Я ощадив його, вважаючи на молодощі ніжні,

і він один лишився з товариства, бо, знаю добре, більше в цілім краї гетерій не було, нема й не буде.

А н т е й

Ти помиляєшся, ще є одна.

П р е ф е к т

Де?

А н т е й

На Парнасі. Дев'ять і оди там сходяться на оргії таємні і закриваються від ока влади густими хмарами.

М е ц е н а т

Ха-ха! Се влучно!

П р е ф е к т (змінивши свій одноманітно-недбалий тон на гризький)

Не так-то вже і влучно, Меценате,

Ті "дев'ять і один" – Феб і Камени – зовсім то не гетерія таємна, а хор панегіристів. Їм же треба амброзію та нектар заробити то й мусять панегірики співати.

А н т е й

Кому?

П р е ф е к т

Звичайно, генієві Риму.

Парнас, Олімп і всі святії гори тепер в його імперію дістались,

і тільки тим богам живеться добре, що мають гідність римських громадян або принаймні ласку Мецената всесвітнього, а той є геній Риму.

Котрі ж боги йому не покорились, ті вигнані були або й розп'яті.

А н т е й

І що ж? Вони від того повмирали?

М е ц е н а т (нишком, нахилившись до префекта)

Завантажити матеріал у повному обсязі:

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: