З юродивим совіта не твори, не може-бо словес держати. Перед чужими не роби нічого таємного, бо не всі ті ж саме сотворять. Не являй всякому чоловіку серця свого, щоб не возносив тобі слави. Не дай жоні душі своєї, бо жона наступить на міць твою. Відверни очі від жони красної, і не гляди чужої доброти, в доброті-бо жіночій многі заблудили і дружба від неї, як вогонь, розгоряється. З заміжньою навіть не посидь, і не побесідуй з нею у вині: бо як прихилиться душа твоя до неї — духом своїм сповзеш у пагубу свою. Не ревнуй славі грішника, бо не відаєш, яким буде роздрушення його.
Переклад Є. Карпіловської, Л. Тарновецької
[2] Друкується за виданням: Українська література XI — XVIII ст. Хрестоматія з коментарями. Упоряд. Є. А. Карпіловська, Л. О. Тарновецька. — Чернівці, 1997. — С. 21—25.
Повчання багатим [3]
Якщо від Бога сподобився великим бути і красивим, то тим більше і сам маєш віддати.
Вуха свої одверзай до тих, хто у злиднях страждає, тоді й ти знайдеш Божий слух одверзтим. Як ми до своїх підданих ставимось, так і до нас ставитиметься Небесний Владика.
Отврашайся облесливих слів підлесників, немов ворони вони: повидзьобують очі й розумних.
Хочеш від усіх пошану мати, будь для всіх благодійником.
Якщо хочеш всіх, хто тобі підкоряється, виправити, поважай творящих добро і борись з творящими зло.
Таких собі друзів і радників обирай, що не все тобою мовлене вихваляють, а міркуваннями правдивими намагаються відповідати тобі.
Розумно послухати належить суддям обидві сторони. Неможливо дійти правди, як поспіхом чи неуважно судити. Вдумуйся в суперечку судову повільно, верши суд не кваплячись.
Твердо усвідом: запорука твого спасіння — ані жодної людини ніколи не скривдити.
Будь для підлеглих своїх саном страшний, а люб’язний подаянням милостині. Якщо силою ти вище за усіх, то й справами добрими осяювати намагайся більше за усіх. Прощення вимагай гріхів, вибачай і сам тих, хто перед тобою згрішив. Бо раби наші, від Божого гніву прощені, свободу одержують.
Тоді лише назвуть когось володарем істинним, якщо себе подолає і непривабливим похотям не служить.
Смерть, і вигнання, і напасті, і видимі всі нещастя перед очима твоїми най завжди будуть в усі дні й години.
Таким будь для своїх рабів, яким Бога молиш до тебе бути.
Не виправдовуй винного, навіть якщо він друг тобі, бо скривдиш праведного, хоча й ворог він тобі.
Якщо хтось має очищену душу від зваб людських, і неміч свого єства бачить, ослабляння і близький кінець життя цього, то не стане на березі гордощів, навіть як буде в сані високому.
Ретельно обміркуй в серці своєму, осмисли норови всіх з тобою сущих, тож пізнаєш воістину тих, хто з любов’ю служить тобі, і тих, хто облудно леститься. Бо багато хто приязню ліцемірною вельми уславленим людям капости чинять.
Тому не личить тобі слухати наклепника, що солодко нашіптує, обмовляючи ближніх, тоді не полишить тебе ні Божа любов, ані Царство.
Стримай того, що у вуха твої нашіптує, то й не загинеш з ним разом.
Про заклик сильних
Коли прикликає тебе сильний, то не відступай. А знову прикличе, то не нападай, і не відкинеш себе, і не станеш далеким, і незабутим будеш.
Не силуйся з ним рівний бути і не вір купі слів його. Докладною бесідою спокусить тебе, насміхатиметься і випробовуватиме тебе. Тож пильнуй дуже, бо в небезпеці перебуваєш.
Багатий, коли коливається, стверджує себе перед друзями, вбогий же, як впаде, полишений буде друзями його.
Багатому, що помилиться, численні заступники допоможуть і словами незбагненними виправдають, вбогий же согрішить, то розгніваються на нього, та сумніватимуться в його розумі, та не дадуть місце.
Зухвалістю для гордого смиріння є, так і для багатого убогий мерзота.
Вимовить багатий щось, і змовкнуть всі та слова його піднесуть до небес, убогий щось вимовить, то всі спитають, що воно ? А як оступиться — зіштовхнуть.
Добро є багатство, нема в нім гріха, та злом є злиденність в устах нечестивого.
Людині заздрісній не до душі багатство. Не може злий до іншого по доброму ставитись, не в радість йому багатство.
Немає людини злішої, ніж заздрісна, бо віддяка це за злобу її. Навіть коли добро зробить, то забудеться і насамкінець виявить злобу свою.
Око здирника не насититься і прикрість нечестивого висушує душу його.
Око лукаве до хліба жадібне і скудне на трапезі своїй.
Нема веселощів, ліпших від радощів сердечних, краще смерть, ніж життя гірке. Улещуй душу свою веселістю та втішай серце своє, і смуток далеко відкинеш від себе, і не швидко старітимеш.
Красна милостиня в часи нещастя, як хмари дощові вона в час засухи.
Слово святого Василя, якою людині належить бути
Ліпше за все людині в житті своєму не дуже багатства прагнути, тіло своє стримувати: норову — пом’якшення, голосу — ласкавість і заспокійливість, в їжі та питті — помірність.
Пред старцями — мовчання, пред мудрими — послух, з рівними любов мати, з меншими — дружня згода.
Плотських і любострасних речей уникати, мало говорити, а більше розуміти, не грубити словами, не суперечити людям.
Не бути смішливому, сором’язливому бути, очі долу тримати, а не догори, не протирічити.
Слухняним бути до смерті, трудитися до смерті, поминати завжди страшне, і друге пришестя, і день смертний.
Радіти надії, молитися безустанно, за все Бога хвалити.
В скорботах терпіти, з усіма смиренним бути, надлишків уникати, говіти.
Блюсти серце від помислів злих, готувати віддяку на небесах, закону дотримуватись, любити всім серцем і Господа, і ближнього, як самого себе.
І самому себе питати про помисли і справи кожного дня.
Не обплітатися лихими промовами, не прагнути життя ледачого, а слідувати за святими отцями.
Ліпше осудженому бути, аніж засуджувати, тим більше ганити вирятуваних із гріха.
Ніколи не вдавай з себе праведника, а грішником почувайся перед Богом і людьми.
Вчити ненавчених, напучувати малодушних, служити хворим, ноги святим обмивати.
Про прочан братерськи піклуватися, з єдиновірцями мир утримувати.
Єретиків уникати, книги заповітні шанувати, а в книги потаємні ніколи не вникати.
Про Отця і Сина і Святого Духа не розпитувати, про єдиносущу Святу Трійцю з надією говорити.
Хреститися належить як прийнято, і ніколи не клястися, і не давати срібла свого на ріст, ні чогось іншого для примноження багатства.
Уникай пияцтва і скорбот життя цього, не говори лукаво, ніколи ні про кого не висловлюйся.
Ніколи обмовлянь не слухай, все перевіряй, нікому не вір одразу.
Не томися гнівом, звільняйся від похоті, без причини не гнівись на ближнього.
Сонце най не сяде при гніві вашому, гнів тримати не можна ні на кого, ні віддавати злом за зло, ні обмовою за обмову.
То краще коли тебе гудять, ніж самому гудити, ображеним бути, ніж образити, ушкодженому бути, ніж зашкодити.
Та більш за все належить людині утриматись від бесід з жінками і соромних слів, бо мед і жінки відволікають і мудрих.
Заповіді обтяжливими не вважай і, їх виконуючи, мзди і похвали не очікуй, бо життя вічне отримаєш.
Бога держи перед очима завжди, як син, від всього серця, і сили, і розуму люби Бога, як раб, бійся, благоговій і служи Йому.
Острахом і тремтінням спасіння собі готуй, духом палай, силуйся не лінуватися, а покритися оружжям Святого Духа.
І боротися з ворогами до знемоги плоті, і в прикростях душевних, і все, що наказано робити, і ницим себе вважати, і дякувати Богу.
І нічого не роби заздрісно, не потурай людським прогріхам, бо Бог порозсипав кістки догідників, і хвали сторонися.
Не хвали сам себе. І до тих, хто тебе вихваляє, не дослуховуйся, бо все маємо в таїні чинити, не на очах у людей, а тільки від Бога і хвали, і милості просити.
Помишляй про пришестя, про блага, приготовані праведникам, про вогонь, приготований дияволу та янголам його.
Тому й апостольське слово пам’ятай: «Ніщо — біди сього часу проти майбутніх». І з Давидом промовляй: «Той, хто зберігає заповіді Його, багато отримає: вінці праведним, вічний захист, радість незгладима від Отця і Сина і Святого Духа».
З царями і праотцями, з пророками, і апостолами, і мучениками, і з усіма угодниками. З ними набудемо й утішимся в Христі Ісусі Господі нашому. Йому ж слава нині, і повсякчас, і навіки-віків!