Велесова Книга

дулібського.

І зліва були готи, а прямо на півдні — елани.

Се бо з ними торги вели, підтримуючи життя своє.

Й об'єднали сили свої докупи.

За те проголошуємо гучну славу богам;

і тому зробимо суру і пиймо її во славу божу.

І надбали добра, і тут поділили степ той між родами своїми;

і завели отари великі овець і корів,

що дали нам сили жити серед трав;

і ті (отари) водили, зберігаючи протягом двох віків.

Днесь маємо студену зиму і не маємо сіна досить.

І йдемо на південь на зеленицю і на покорм злачний од

еланів.

А ті відігнали нас силою до землі стуленої;

і були при загибелі, і не могли лишатись на зелениці

через ворожість еланську, і ту зеленицю не брали.

А ті дуже злі суть і не хотіли допомогти нам.

І те (ми) говорили, щоб відомстити за ті діяння

й оплатити їм у час їхній, як казали були отці наші,

оволодіти землею тією і гнати грецьколань ту до моря.

І стали грудьми проти них, і вразили передніх,

і вчинили прю велику.

І грецьколань миру запросила;

і закінчили війну нашу.

Отак дістали зеленицю на зиму,

і годували худобу нашу,

і проголошували славу богам.

35а

Се ж особиця наша була причиною того,

про що маємо слова викривальні сказати.

І тут мовимо воістину благе про роди наші

і не брешемо про них, а правду мовимо про них.

Про першого бана нашого повідаємо і про князя вибраного.

Іменувався бо той Киська;

а той повів родичів по степу з худобою своєю на південь;

і там, де сяє сонце, жили.

І прийшов до них отець Єрей і те до них мовив:

«Обоє маємо дітей, і мужів, і жінок, і старих,

маємо боронити їх од ворогів.

І так мовимо, що племено є,

і даємо вівці свої і худобу до нього і будемо племено єдино.

Се боги сприяють нам, і маємо шукати доблесті на віки

вічні».

Коли об'єднались, почали говорити: «Хиба також

спільна»; й інше говорили.

Отож отець Ор одвів отари свої і людей своїх од них,

повів їх подалі і сказав там: «Закладаймо град».

І то Голинь був у голому степу і лісі.

І Кисько пішов геть; той повів люд свій до іншого місця,

щоб не змішувати їх з людьми отця Ора,

Се той (Ор) є старший.

І так поставив у землі той город і поселення.

І так Кисько одійшов з людьми й утворив землю іншу і

там оселився.

І так од цілого одійшли ті окремо і, так скажемо, що

(ніби) були чужі одне одному.

Всі ті пожитки і сили мав кожен інші.

І був Киська той славен, і люди отця Ора славні,

бо слава зросла їхня, і поле знає їх,

як стріли і мечі знає.

35б

А се прийшли язиги до краю його і почали худобу

завертати.

Тоді Кисько напав на них; спочатку відігнав,

а далі і його самого відігнали.

І люди повинні були стати покормом для граків, які

виїдали многі очі,

і люди були повержені од мечів.

І мовив Ор-отець, що мертві вчорнені граками,

і ті кричать од радощів, що їжу отримують.

І від того сповнилося прикрістю серце Орієве,

і сказав родичам: «Підтримайте Киська і люд його».

І ті коней сідлати взялися і налетіли на ясів,

і гнали їх, доки не розтрощили зовсім.

І те маємо знати: доки сили наші об'єднані,

ніхто не зможе подолати нас,

Ті бо степи ні від кого не відібрані,

бо руські суть, і собі славу маємо, ворогами визнану,

які приходять до нас і, бачачи життя наше; спокусити

беруться братів наших

сріблом міченим і од гончарства горшками, з яких їли

сини їхні.

Життя наше в степах є до кінця нашим; а й потребуємо

свого.

Там не повинні нам говорити про інше життя.

Се бо слова наші істинні, а їхні брехливі.

Се бо неправду говорять, її й мають.

36а

Предречено од старих часів, що мусимо в спілці з іними

створити державу велику,

відродити маємо Руськень нашу з Голуном і трьома

стами городів і сіл.

Вогнищ дубових дим там, і Перун наш є, і земля.

Се бо Мати-Птиця співає про дні ті і чекаємо на часи ці,

в які крутиться стануть кола Сварожі до нас,

і часи ті настануть для нас.

Мовили матері своїй, що будемо боронити землю нашу

краще венедів,

які пішли на захід сонця і там перед ворогами землю

упорядковують

і хибну віру взяли, тримаються її.

Боровин бо мовить, яко сильний,

і люд той віру має до слів тих.

А ми не дурні, не безумці, і вірити не мусимо,

доки не побачимо, що венеди повернуться до земель

наших, до степів давніх,

щоб глядати ватри іні, як у дні виходу од П'ятиріччя і

Семиріччя,

коли на сході відійшли од нас.

І та птиця мовила, яко огень смар понесла на нас

і гьлу доручила, щоб горіння було (Семарглу?),

і богам купалити, і дощу дощити.

Се бо наша земля була розверзена і коні поглинені,

бо присвятили синове тих коней в жертву богам,

що боги те від степу того давали сонцю по сівбі їхній.

За цим маємо жалкувати, та не за часами антів,

бо ті анти завоювали мечем багато, але ж і погубили

дім твій,

бо домове ніхто в чужині не будує.

Се бо Ор-отець іде перед нами,

і Кий іде з русами,

і Щек веде плем'я своє,

а Хорев хорватів своїх.

І Земебог радіє з того, які-то ми внуки божі.

З6б

Одійшли Хорев і Щек од інших і переселилися до

Карпатських гір,

і там інші городи заснували і торгували з племенами

іншими,

і багатства мали великі.

Се бо вороги напали на нас і тому відійшли до Києграда

і до Голуні

і там оселилися, вогні свої палячи до неба

і жертви приносили, дякували богам,

і такі (жертви) за нас.

І се Кий помер, будучи нашим володарем тридцять літ.

І по ньому був син Лебедян, який звався Славер, і той

був двадцять літ.

А по тому був Верен з Великограддя також двадцять літ

І по тому Сережень — десять.

І вони здобули перемоги над ворогами…

І тьму лиха принесла осінь.

І се нагрянули на нас інші,

і то готи приїхали до степів наших, зло творячи.

Се доблесні часи мали праотці наші,

воюючи за життя своє.

Се ми слов'яни, бо славимо богів,

і се ми внуки богів наших Сварога і Дажбога.

І тако терпимо злі наїзди, силу маючи велику,

і боремося сильно од нападів готів швидких протягом

десяти літ.

І тут ільмерці підтримали (нас), і так здобули перемоги

над ворогами.

Се бо тії десять князів мали,

Завантажити матеріал у повному обсязі:

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: