Галицько-Волинський літопис

383 В Іп. «страдали» (трудилися, робили), у Хл. «тягли» (відбували повинності).

384 Речення це складне для перекладу і тлумачення. В Іп. «аже боудеть князю городъ роубити. ини (у Хл. «и они») к городоу а поборомъ. и тотарыциною. ко князю». Суть розпорядження полягає в тому, що побори й данину, яку з населення стягали для татар, треба було віддавати не княгині, як власниці города чи села, а князеві (в даному разі Мстиславу), як носієві державної влади; що ж до участі в побудові городів, то за Іп. ніби виходить, що підлеглі княгині люди до цього не зобов'язані, за Хл. — зобов'язані, і це, гадаємо, ймовірніше.

385 В Іп. «Фодорка» (перероблене з «Ходорка»), у Хл. «Ходорка».

386 Гривня кун — гривня грошей; шарлат (скарлат) — шовкова яскравочервона тканина; броні дощаті — панцир зі сталевих бляшок.

387 Першого тижня великого посту (див. прим. 2 до 1074 р. та ін.).

388 Воздвижальний хрест — напрестольний.

389 В Іп. «не псахъ» (однина), у Хл. «не списахом» (множина).

390 Див. прим. 2 до 1279 p.

392 Додано з Єрмол.

393 В Іп. хибно «не слышалъ єсмь» у Хл. «слышалъ єсмь».

394 В Іп. і Хл., очевидно, помилково «иже»; треба «иди».

395 Ці вставлені у пряму мову слова про реакцію Володимира на смерть Лестька (Лешка) доречніші нижче, коли Ольга передала звістку своєму чоловікові (після «повідала мову Яртакову»).

396 В Іп. ці два речення написано кіновар'ю, як заголовок.

397 Звідси розпочинається велика, дещо вільна (переосмислена або попсована під час переписування) цитата зі «Слова о законі і благодаті» їларіона; його б похвалу Володимирові Святославичу переадресовано Володимирові Васильковичу; у Хл. текст ближчий до оригіналу, ніж в Іп.

398 В Іп. і Хл. «нощныя», «нощныа»:

в Іп. «нещаныа» (перероблене в «нещадъныа»).

399 В Хл. «дневныа»; в Іп. і Хл. «дивныя».

400 Додано з Хл., є ці слова і в біблійному тексті.

401 Даниїл IV, 24.

402 Ці слова є в Хл. і в Іп..

403 Послання Іакова II, 13; Книга премудрості Ісуса, сина Сірахового XVII, 18.

404 Єванг. від Матфія V, 7.

405 Додано з Хл., є ці слова і в біблійному тексті.

406 Послання Іакова V, 20; далі продовжується текст із «Слова о законі і благодаті», але пропущено 90 слів.

407 Див. прим. 2 до 1015 p. «Повість минулих літ» та їларіон порівнюють діяльність хрестителя Русі Володимира Святославича з державно-релігійними заходами Константина І Великого; тут це порівняння перенесено на Володимира Васильковича.

Тут закінчується цитата з Iларіона.

408Див. прим. 18 до 1147р.

409 Ця молитва — цитата з Київського літопису під 1147 p.

410 В Іп. «no семь неділь», у Хл. «по 7 недел»; навряд чи жив Володимир 49 днів після причащання і без їжі; та й причащання припадало б тоді на осінь, а не на зиму.

411 Від слів «відчув у собі» до «рожденному» — цитата з Київського літопису під 1197 p.

412 Як видно, рік цей проставлений за вересневим літочисленням.

413 Олена — удова Романа Даниловича (див. прим. 2 до 1281 p.).

414 Для характеристики Володимира, опису його передсмертних днів та похорону, молитов використано, крім «Слова о законі і благодаті», матеріали Київського літопису (про Андрія Боголюбського, Романа Ростиславича та ін.). Зокрема, примовляння Ольги — це пристосуванняповторення плачу жони Романа Ростиславича (під 1180 p.), і тому не ясно, до кого уподібнюється Володимир-Іван, можливо, до Іоанна Златоустого, Іоанна Богослова чи ще когось іншого; Іоанн — древньоєврейське «дар», або «благодать божа».

415 Від слів «Добре б нам» до «всі ми зосталися» — цитата з Київського літопису із плачу новгородців над покійним Мстиславом Ростиславичем у 1180 році; нижче — також цитата звідси.

416 У Володимирі, отже, жили колоніями німці, сурожці (жителі з Сурожа), купці з Новгорода Великого, євреї.

417 Єванг. від Матфія XXV, 40.

418 Псалом СХІ, 5—6.

419 Від слів «на весь [бо] церковний чин», до «царства земного» — цитата з Київського літопису із характеристики Андрія Боголюбського під 1174 p.

420 Звідси знову йде велика цитата із «Слова о законі і благодаті», пристосована до даної ситуації.

421 Так в Іп.; в Іп. і Хл. помилково «обителниче», «обилниче».

422 Iларіон говорив про побудову Володимиром Святославичем у Києві церкви Різдва богородиці Десятинної, де його поховано, тут мовиться про споруджену у Володимирі прадідом Володимира Васильковича Мстиславом Ізяславичем 61 церкви Успіння богородиці, де поховано Володимира.

423 В І. тут ідеться про Георгія (Юрія), тобто Ярослава Мудрого, сина Володимира Святославича.

424 В Іп. тут іде мова про спорудження Софійського собору («дому премудрости»); краса його переноситься на володимирську церкву Успіння богородиці.

425 В Іп. мовиться про Київ.

426 В Іп. ідеться про церкву Благовіщення богородиці, що її Ярослав Мудрий спорудив над Золотими воротами.

427 Єванг. від Луки І, 28.

428 Додано з І.

429 Iларіон тут і далі говорить про Ярослава Мудрого.

430 Далі в Іпатському списку текст утрачено; зберігся він у Хлєбниковському списку, де теж вміщений не на своєму місці; переклад друкуємо з втяжкою.

431 В Іп. ідеться про невістку Володимира Святославича Інгігерд-Ірину, жону Ярослава Мудрого; тут ці слова переадресовано Ользі, жоні Володимира.

432 В Іп. говориться про поклоніння імені Христовому.

433 В Іп. «обуть»; в Іп. «обитъ», у Хл. «обвит».

434 В Іп. «и жажющим во вьртьпh оглашение», у Хл. «и жажющим въ оутробь оглаженіе; в Іл. «жаждющіимь оутробї оухлажденіе».

435 Тут закінчується запозичення зі «Слова о законі, і благодаті».

436 Після цього в Іп. знов утрачено великий уривок тексту (аж до кінця 1288 p.); зберігся він у Хл., де знову вписаний не на своєму місці; переклад друкуємо з втяжкою.

437 Ідеться про те, що Володимир спорудив тут нові укріплення-стіни, бо город Берестій відомий ще з XI ст.

438 Євангеліє апракос (грі "алоохтоу — святковий день) і Апостол апракос містять тексти, розподілені на кожен день в такому порядку, в якому їх читають під час богослужіння на протязі року (за «зачалами»); порядок тут інший, ніж у тетроєвангелії (четвероєвангелії); Паремія (гр. лаооі|ліа — притча), Паремийник (Паримійчик) — книга вибраних текстів, насамперед зі Старого завіту, які читають головним чином на вечернях перед великими святами і неділями; про який Соборник тут говориться — невідомо, це, очевидно, якийсь збірник церковних текстів.

439 Завіса — тканина, якою завішують царські врата зсередини вівтаря. У давнину, коли справжніх іконостасів у церквах, як правило, не було, вівтар відокремлювався від середньої частини храму дерев'яною оградою, і вся вона запиналася завісами; особливо пишною робили центральну завісу перед царськими вратами.

440 У Хл. «жьженого золота» (див. прим. 7 до 1252 р.).

441 Покров —див. прим. 23 до 1146 р.

442 Індитія — див. прим. 22 до 1146 p.

443 Паволока — див. прим. 9 до 907 p.

444 Деісус — див. прим. 7 до 1175 p. Пролог, або Синаксар — збірник коротких житій, розміщених у хронологічному порядку на кожен день року, а також слів і поучень.

445 Мінеї, Четьї-Мінеї — збірник поширених житій, так само розміщених у хронологічному порядку, слів, поучень, легенд тощо.

446 Тріодь (Пісна і Цвітна), Октай (Октоїх, Осьмогласник), Єрмолой (Ірмологіон), Служебник — різні типи богослужебних книг.

447 Намісна ікона (храмова) — ікона святого (або празника), в пам'ять якого збудовано церкву.

448 Шия — основа церковної бані.

Завантажити матеріал у повному обсязі:

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: