Галицько-Волинський літопис (сторінка 23)

281 Пржемисл II Оттокар у 1252 p. одружився з сестрою покійного австрійського герцога Фрідріха II Войовничого Маргаритою Бабенберг, а жона Романа, Гертруда Бабенберг (він був її третім чоловіком), як відзначалося (див. прим. 4 до 1254 p.), була племінницею Фрідріха.

282 Іннокентія IV.

283 За німецькими та угорськими джерелами, у Гертруди від другого шлюбу з маркграфом Германом V (див. прим. З до 1254 p.) був син Фрідріх; його, тоді шестилітнього хлопчика. Бела IV узяв, як виходить з нашого літопису, в заложники до своєї дочки. Дочкою цією могла бути лише дванадцятилітня Маргарита (Маргіт), яку при народженні Бела прирік постригти в черниці, якщо буде вигнано татаро-монголів,і яку саме в час літописних подій відправили до жіночого монастиря, недавно збудованого її батьком на дунайському острові (потім названому на її честь Маргіт); у цьому монастирі-фортеці тримали, отже, й сина Гертруди.

284 Белу.

285 В Іп. «Вереньгврь прирокомъ Просвhль», у Хл. «Веренгеръ прирокомъ Просвелъ»; воєвода Бернгард Прейсель був прибічником Гертруди.

286 В Іп. і Хл. «Болоховь»; тут ідеться не про город, а про Болохівську землю-область (див. ще прим. 11 до 1231 p. та прим. 7 до 1234 p.).

287 Татарські люди — населения, що було безпосередньо залежне від татар.

288 В Іп. «Жедьчевьева», у Хл. «Жедечева».

289 В Іп. «чарнятинци», у Хл. «чернятинци»; так засвідчується існування города Чернятина.

291 В Іп.  «на Корсики», у Хл. «на Корецку».

292 В Іп.  «соупротивъ ко строузъ», у Хл. «съпротивь къ струзh»; ідеться про праву притоку Стиру Глушець.

293 В Іп. хибно «выъхавшимъ», у Хл. «въехавшим».

294 В Іп. хибно «из», у Хл. «къ».

295 Про Миколу Мирлікійського див. прим. 1 до 1227 p. та прим. З до 1235 p.; день пам'яті Іоанна Златоустого (житіє) — 13 листопада, «зимового Миколи» — 6 грудня, отже, в цей період Куремса і облягав Луцьк.

296 В Іп.  хибно «во станы своя», у Хл. «въ страны своя».

297 Пієтет Данила до Іоанна Златоустого як до патрона-помічника, спорудження надзвичайно багатої церкви на честь цього святого, є доказом того, що хрестильне ім'я Данила було Іван. Справді, лист папи Іннокентія IV від З травня 1246 р. до Данила адресований loanni regi Russie.

298 Римське скло — вітражі трьох 5 вівтарних вікон.

299 Тут мовиться не про Данилового батька Романа Мстиславича, а про батька Анни, Данилової жони, Мстислава Мстиславича Удатного.

300 Тобто зробив міцнішими і вищими стіни города-фортеці.

301 3 літопису не зовсім ясно, що зробив єпископ.

302 Князь литовський Войшелк схопив Романа Даниловича, мабуть, за вимушений похід Василька з Бурондаєм на Литву; про це говориться нижче. Тоді ж, як видно, литовські князі і вбили Романа.

303 В Іп. «Глhба князя» хибно повторено.

304 В Іп. хибно «его», у Хл. «ею» (двоїна).

305 Вище і далі цеп город зветься ще Мельниця.

306 Тут в Іп. і Хл. розповщь уривається, і цим закінчується Галицький літопис; далі розпочинається Волинський літопис.

307 В Іп. «По сем же минувшему лhтоу», у Хл. «По сем же миноувшима двhма л'ьтома й».

308 В Іп.  дату вставлено знову дуже недоречно: вона розбиває речення.

309 Андрій був сином Всеволода-Лаврентія Ярополковича, відомого, як і його жона Анастасія, лише з Любецького синодика.

310 В Іп. тут виправлено іншою рукою на «король», «королю».

311 Цей воєвода, з усією ймовірністю, мав ім'я Бай-Тімур і був, за Рашідаддіном, першим сином Тука-Тімура, тринадцятого сина Джучі.

312 Тобто розкопати вали, які оточували город-фортецю; дерев'яні стіни на валах уже згоріли.

313 В Іп. «и к томоу толмача», у Хл. «и Хомоу толмача».

314 В Іп. хибно «на западъ», у Хл. «назад».

315 За одними польськими джерелами, татаро-монголи взяли Судомир напереііодні свята Андрія Первозваного (тобто 29 листопада 1259 p.), що цілком вірогідно, бо тоді вони переходили Віслу, значить, була ще осінь. За іншими даними, також польськими, Судомир було взято аж 2 лютого 1260 p., — така довга облога малоймовірна.

316 В Іп.  помилково «Каменца»; гоpод Каменець на річці Случі був зруйюваний ще в 1240 p. Батиєм; у Хл. «Каиена».

317 В Іп. хибно «Ясолны», у Хл. «Ясолды

318 В Іп.  «Родивича», у Хл. «Родовича».

319 В Іп.  «с Борисом и со Изhболкомъ», у Хл. «с Борисом съ Изеболком»; з і подальшого викладу видно, що це одна особа, а не дві.

320 В Іп.  і Хл. «в Полониноу», очевидно, помилково; прийменник «в» не поєднується зі словом «полонина», та й означення це буде зовсім невиразним.

321 Афон.

322 В Іп.  «Родивича», у Хл. «Родовича». і

323 В Іп.  «с Борисом и со Изhболкомъ», у Хл. «с Борисом съ Изеболком»; з і подальшого викладу видно, що це одна особа, а не дві.

324 Див. ще прим. З до 1238 p.; очевидно, дочка, вбита 1240 р., тут до уваги не береться.

325 Ім'я сестри Миндовга і її чоловіка — невідоме.

326 У перигелії ця комета була 19 липня 1264 p.

327 За Густ., першою жоною Василька Романовича була Дубровка (її ім'я відоме з грамоти папи Іннокентія IV від 5 грудня 1247 p.), дочка Юрія Всеволодовича; Олена, друга жона Василька, це, за дослідженнями, дочка Лестька (Лешка) Білого і Гремислави, дочки Інгваря Ярославича.

328 Ідеться, очевидно, про один із епізодів затятої боротьби між золотоординським ханом Берке і монгольським ханом Персії Гулагу, що точилася в 1262— 1265 pp.

329 У Хл. текст «У рік 6775» до «У рік 6776» — відсутній.

330 В Іп.  «и около Визълъжъ», у Хл. «и около Визлъже».

331 Свояками вони були тому, що Лев, син Данила, синовець Василька, був одружений з дочкою угорського короля Бели IV Констанцією, а Болеслав Стидливий — з іншою його дочкою, Кунігундою (див. прим. 1 до 1249 p. і текст під 1250 p.).

332 В Іп. хибно «но», у Хл. «й не».

333 Шварно був одружений із сестрою Войшелка, дочкою Миндовга.

334 В Іп. хибно «с ними», у Хл. «с ним».

335 В Іп. і Хл. «Полониньскыи» (див. прим. 5 до 1262 p.).

336 У Хл. текст «У рік 6777» до «У рік 6778» — відсутній.

337 Менгу-Тімур, золотоординський хан, був сином хана Тутукана (Тукана) і онуком Батия; старшим братом Менгу-Тімура був Тарбу, батько хана Телебуги (Тула-Буки) і Кончака (Кунчека).

338 Цей Гліб був сином Ростислава Мстиславича, котрий в Іп. не згадується, як і його жона; Олег Романович, за Любецьким синодиком, мав хрестильне ім'я Леонтій (у ченцях—Василій).

339 В Іп.  хибно «Романть Глhбовъ», у Хл. «Романъ и Глhбь».

340' В Іп. правильне «Камене» виправлено на невірне «Каменца», у Хл. «Камена» (див. також прим. 1 до 1262 р.).

341  Ісайя LXI, 1—4.

342 В Іп.  хибно «во Володим'hръ», у Хл. без «во».

343 Юридичне Ногай (Нокай; монгольське — собака) ханом не був; золотоординський темник (воєвода тьми — десяти тисяч), він не мав права на цей титул: його батьком був Татар (Тутар), незаконнонароджений син Бувала (Боала), сьомого сина Джучі; золотоординським ханом у 1266—1282 pp. був Менгу-Тімур, але хитрий і лукавий Ногай зумів захопити численні ханські прерогативи.

344 В Іп. хибно «како», у Хл. «тако».

345  Див. прим. 1 до 1257 p.

346  Конрад II мазовецький, син Земовита І, онук Конрада І мазовецького, називається братом Володимира тому, що друга жона Василька Олена, мати Володимирова, була дочкою Лешка Білого д (син Лешка Болеслав Стидливий, отже, доводився Володимирові вуєм), тобто двоюрідною тіткою Конрада, і Володимир з Конрадом були троюрідними братами. Крім того, двоюрідна сестра Володимира, дочка Данила Романовича Переяслава, була жоною Земовита, отже, по материнській лінії Конрад був двоюрідним сестричем Володимира.

347 В Іп.  і Хл. помилково «мира не хотя с нимь»; у Єрмол. «мира хотя с нимь».

348 Як припускають. Лев претендував на Люблінську землю.

349 Ясно, що підвладні Ногаєві воєводи Кончак, Козій і Кубатан повинні були належати до нащадків золотоординських ханів. Вивчення їхнього родоводу, відомого з Рашідаддіна, показує, що Кончак (Кунчек) — це син Тарбу, молодший брат Телебуги (Тули-Буки); Козій — це, мабуть, Газан, син Аячі, четвертого сина Кулі; Кулі — це старший брат Куремси (Куруміші, Хурумші), другий син Урдюя; Кубатан (Кутуган, Кудукан) — це восьмий син Менгу-Тімура, молодший брат Алгуя (Алкуя). У 1291 p. і Алгуй, і Кубатан, і Телебуга були вбиті за наказом Ногая (див. ще прим. 1 до 1283 p.).

350 За Західноруським літописом, у Мстислава був ще другий син Володимир.

351 Осік — засіка, укріплене наваленими деревами місце в лісі.

352 Товар — тут насамперед худоба, скот; добро взагалі.

353 Селезенець — це прізвисько воєводи, яке може означати, звідки він походив (сілезець).

354 Синовиця — небога, племінниця по брату, братова дочка.

355 За висновками генеалогій, Василько був сином Романа Даниловича від другого шлюбу з Оленою, дочкою Гліба, князя волковийського (родовід якого невідомий); Василько мав від невідомої жони сина Данила, який став родоначальником знаменитих князів Острозьких і заславських. Перша дружина Романа Гертруда Бабенберг після розлучення з ним народила дочку Марію, яка потім вийшла заміж за Іоахіма Гуткеледа, підкоморія (придворного сановника) угорського короля Ласло IV, сина Стефана (Іштвана) V.

356 В Іп. хибно «с ними», у Хл. «с ним».

357 В Іп. хибно «людье», у Хл. «лодіа».

358 В Іп. «не дошедшим же имъ», у Хл. «но дошедшим же имъ»; приймаємо друге читання.

359 В Іп.  «прокъ», у Хл. «порокы»; можливо, слід перекласти «решту».

360 В Іп. «подобный», у Хл. «побhдныи».

361 В Іп.  «пришедшоу», у Хл. «идоущю».

362 Карпати.

363 В Іп.  «прокъ», у Хл. «порокы»; можливо,слід перекласти «пороки».

364 Саме цього 1287 p. Телебуга (Тула-Бука) разом із молодшим братом Кончаком (Кунчеком) скинув свого дядька Туда-Менгу (третього сина Тутукана-Тукана), який став золотоординським ханом у 1282 p. після смерті старшого брата Менгу-Тімура. Телебуга оголосив Туда-Менгу божевільним і сам став золотоординським ханом до 1291 p., коли йому разом з іншими поламали хребет (кара без пролиття крові) за наказом всесильного темника Ногая.

365 В Іп.Сказахомь, у Хл. «списахомъ».

366 Дня «зимового Миколи» (див. прим. 1 до 1227 p. та ін.); у 1287 p. він випадав на суботу.

367 За Воскр., першою дружиною Юрія Львовича, матір'ю Михайла, була невідома на ім'я дочка Ярослава Ярославича; другою, за дослідженнями вчених, — Єфимія, дочка Казимира І, внучка Кондрата (Конрада) І, від якої в Юрія народилося два сини — Андрій та Лев і дочка Марія, що вийшла заміж за Тройдена І, сина Болеслава II, онука Земовита І; у Юрія було ще дві сестри — Святослава, черниця, і Анастасія, жона Земовита, сина Казимира І.

368 В Іп. це слово приписане на полі книги; у Хл. його нема.

369 Себто на початку березневого року.

370 У Хл. шістнадцять тисяч; ідеться про величезний прорив Північного моря на суходіл Голландії, в результаті чого виникла затока Зейдерзе.

371 Святий (гр.).

372 Про цей похід у грудні 1287 p. уже говорилося під 1283 p.

373 Тобто в присутності ханів Телебуги і Алгуя.

374 Його — Телебуги (див. прим. 1 до 1283 p.).

375 В Іп. було «зане дhла мь погань си», потім переправлено на «зане досадила мь погань си»; у Хл. «занеже дhла ми с погаными нhт»; виходячи з контексту, приймаємо виправлене читання Іп.

376 В Іп.  хибно «братьи», у Хл. «брат ти».

377 В Іп.  «ни на полоноу» (перероблене з «ни налысоу»), у Хл. «ни на полкоу».

378 В Іп.  «Борка же Оловянца», «и Борко и Оловянець», «с Боркомь и со Оловянцемь», — ідеться про одну особу, а не про дві.

379 В Іп.  «и повhдаша слоуги его Володимhру», у Хл. «и повhдаша Вълодимероу слугы его», — приймаємо читання Хл.

380 В Іп. «братоу», у Хл. «брате».

381 В Іп. «Князя Володимеря роукописаніе», у Хл. цього заголовка нема.

382 В Іп. «Городелъ», у Хл. «Городло».

383 В Іп. «страдали» (трудилися, робили), у Хл. «тягли» (відбували повинності).

384 Речення це складне для перекладу і тлумачення. В Іп. «аже боудеть князю городъ роубити. ини (у Хл. «и они») к городоу а поборомъ. и тотарыциною. ко князю». Суть розпорядження полягає в тому, що побори й данину, яку з населення стягали для татар, треба було віддавати не княгині, як власниці города чи села, а князеві (в даному разі Мстиславу), як носієві державної влади; що ж до участі в побудові городів, то за Іп. ніби виходить, що підлеглі княгині люди до цього не зобов'язані, за Хл. — зобов'язані, і це, гадаємо, ймовірніше.

385 В Іп. «Фодорка» (перероблене з «Ходорка»), у Хл. «Ходорка».

386 Гривня кун — гривня грошей; шарлат (скарлат) — шовкова яскравочервона тканина; броні дощаті — панцир зі сталевих бляшок.

387 Першого тижня великого посту (див. прим. 2 до 1074 р. та ін.).

388 Воздвижальний хрест — напрестольний.

389 В Іп. «не псахъ» (однина), у Хл. «не списахом» (множина).

390 Див. прим. 2 до 1279 p.

392 Додано з Єрмол.

393 В Іп. хибно «не слышалъ єсмь» у Хл. «слышалъ єсмь».

394 В Іп. і Хл., очевидно, помилково «иже»; треба «иди».

395 Ці вставлені у пряму мову слова про реакцію Володимира на смерть Лестька (Лешка) доречніші нижче, коли Ольга передала звістку своєму чоловікові (після «повідала мову Яртакову»).

396 В Іп. ці два речення написано кіновар'ю, як заголовок.

397 Звідси розпочинається велика, дещо вільна (переосмислена або попсована під час переписування) цитата зі «Слова о законі і благодаті» їларіона; його б похвалу Володимирові Святославичу переадресовано Володимирові Васильковичу; у Хл. текст ближчий до оригіналу, ніж в Іп.

398 В Іп. і Хл. «нощныя», «нощныа»:

в Іп. «нещаныа» (перероблене в «нещадъныа»).

399 В Хл. «дневныа»; в Іп. і Хл. «дивныя».

400 Додано з Хл., є ці слова і в біблійному тексті.

401 Даниїл IV, 24.

402 Ці слова є в Хл. і в Іп..

403 Послання Іакова II, 13; Книга премудрості Ісуса, сина Сірахового XVII, 18.

404 Єванг. від Матфія V, 7.

405 Додано з Хл., є ці слова і в біблійному тексті.

406 Послання Іакова V, 20; далі продовжується текст із «Слова о законі і благодаті», але пропущено 90 слів.

407 Див. прим. 2 до 1015 p. «Повість минулих літ» та їларіон порівнюють діяльність хрестителя Русі Володимира Святославича з державно-релігійними заходами Константина І Великого; тут це порівняння перенесено на Володимира Васильковича.

Тут закінчується цитата з Iларіона.

408Див. прим. 18 до 1147р.

409 Ця молитва — цитата з Київського літопису під 1147 p.

410 В Іп. «no семь неділь», у Хл. «по 7 недел»; навряд чи жив Володимир 49 днів після причащання і без їжі; та й причащання припадало б тоді на осінь, а не на зиму.

411 Від слів «відчув у собі» до «рожденному» — цитата з Київського літопису під 1197 p.

412 Як видно, рік цей проставлений за вересневим літочисленням.

413 Олена — удова Романа Даниловича (див. прим. 2 до 1281 p.).

414 Для характеристики Володимира, опису його передсмертних днів та похорону, молитов використано, крім «Слова о законі і благодаті», матеріали Київського літопису (про Андрія Боголюбського, Романа Ростиславича та ін.). Зокрема, примовляння Ольги — це пристосуванняповторення плачу жони Романа Ростиславича (під 1180 p.), і тому не ясно, до кого уподібнюється Володимир-Іван, можливо, до Іоанна Златоустого, Іоанна Богослова чи ще когось іншого; Іоанн — древньоєврейське  «дар», або «благодать божа».

415 Від слів «Добре б нам» до «всі ми зосталися» — цитата з Київського літопису із плачу новгородців над покійним Мстиславом Ростиславичем у 1180 році; нижче — також цитата звідси.

416 У Володимирі, отже, жили колоніями німці, сурожці (жителі з Сурожа), купці з Новгорода Великого, євреї.

417 Єванг. від Матфія XXV, 40.

418 Псалом СХІ, 5—6.

419 Від слів «на весь [бо] церковний чин», до «царства земного» — цитата з Київського літопису із характеристики Андрія Боголюбського під 1174 p.

420 Звідси знову йде велика цитата із «Слова о законі і благодаті», пристосована до даної ситуації.

421 Так в Іп.; в Іп. і Хл. помилково «обителниче», «обилниче».

422 Iларіон говорив про побудову Володимиром Святославичем у Києві церкви Різдва богородиці Десятинної, де його поховано, тут мовиться про споруджену у Володимирі прадідом Володимира Васильковича Мстиславом Ізяславичем 61 церкви Успіння богородиці, де поховано Володимира.

423 В І. тут ідеться про Георгія (Юрія), тобто Ярослава Мудрого, сина Володимира Святославича.

424 В Іп. тут іде мова про спорудження Софійського собору («дому премудрости»); краса його переноситься на володимирську церкву Успіння богородиці.

425 В Іп. мовиться про Київ.

426 В Іп. ідеться про церкву Благовіщення богородиці, що її Ярослав Мудрий спорудив над Золотими воротами.

427 Єванг. від Луки І, 28.

428 Додано з І.

429 Iларіон тут і далі говорить про Ярослава Мудрого.

430 Далі в Іпатському списку текст утрачено; зберігся він у Хлєбниковському списку, де теж вміщений не на своєму місці; переклад друкуємо з втяжкою.

431 В Іп. ідеться про невістку Володимира Святославича Інгігерд-Ірину, жону Ярослава Мудрого; тут ці слова переадресовано Ользі, жоні Володимира.

432 В Іп. говориться про поклоніння імені Христовому.

433 В Іп. «обуть»; в Іп. «обитъ», у Хл. «обвит».

434 В Іп. «и жажющим во вьртьпh оглашение», у Хл. «и жажющим въ оутробь оглаженіе; в Іл. «жаждющіимь оутробї оухлажденіе».

435 Тут закінчується запозичення зі «Слова о законі, і благодаті».

436 Після цього в Іп. знов утрачено великий уривок тексту (аж до кінця 1288 p.); зберігся він у Хл., де знову вписаний не на своєму місці; переклад друкуємо з втяжкою.

437 Ідеться про те, що Володимир спорудив тут нові укріплення-стіни, бо город Берестій відомий ще з XI ст.

438 Євангеліє апракос (грі "алоохтоу — святковий день) і Апостол апракос містять тексти, розподілені на кожен день в такому порядку, в якому їх читають під час богослужіння на протязі року (за «зачалами»); порядок тут інший, ніж у тетроєвангелії (четвероєвангелії); Паремія (гр. лаооі|ліа — притча), Паремийник (Паримійчик) — книга вибраних текстів, насамперед зі Старого завіту, які читають головним чином на вечернях перед великими святами і неділями; про який Соборник тут говориться — невідомо, це, очевидно, якийсь збірник церковних текстів.

439 Завіса — тканина, якою завішують царські врата зсередини вівтаря. У давнину, коли справжніх іконостасів у церквах, як правило, не було, вівтар відокремлювався від середньої частини храму дерев'яною оградою, і вся вона запиналася завісами; особливо пишною робили центральну завісу перед царськими вратами.

440 У Хл. «жьженого золота» (див. прим. 7 до 1252 р.).

441 Покров —див. прим. 23 до 1146 р.

442 Індитія — див. прим. 22 до 1146 p.

443 Паволока — див. прим. 9 до 907 p.

444 Деісус — див. прим. 7 до 1175 p. Пролог, або Синаксар — збірник коротких житій, розміщених у хронологічному порядку на кожен день року, а також слів і поучень.

445 Мінеї, Четьї-Мінеї — збірник поширених житій, так само розміщених у хронологічному порядку, слів, поучень, легенд тощо.

446 Тріодь (Пісна і Цвітна), Октай (Октоїх, Осьмогласник), Єрмолой (Ірмологіон), Служебник — різні типи богослужебних книг.

447 Намісна ікона (храмова) — ікона святого (або празника), в пам'ять якого збудовано церкву.

448 Шия — основа церковної бані.

449 Ідеться, власне, про похорон Володимира у квітні 1289 p.

450 Бояри Володимира Вэсильковича.

451 Мстислав пригадує Юрієві похід у грудні 1287 р. на ляхів, коли хворий Володимир у присутності татарських ханів Телебуги і Алгуя оддав Мстиславові своє князівство.

452 Ловче — подать на утримання княжих ловчих, мисливців.

453 Тобто, Мстислав замінює цією податтю тілесну кару.

454 Лукно — міра місткості сипких тіл і меду; в XI—XIII ст. приблизно 24 кг (меду).

455 Адміністративне городи ділилися на десятки, сотні й тисячі душ (чоловічих).

456 Ці два речення в Іп. неправильно вписані далі, після слів «щоби з ними він мир держав»; вірно вони вміщені в Хл.

457 У літопису чітко розрізняється саме місто і город-замок; далі виступають міщани, мешканці міста (мhстич'h) і залога замку—городяни (горожаны); взагалі слово «город», «град», яке безліч разів зустрічалося попереду, найчастіше означало укріплений феодальний замок-двір, навколо якого зосереджувалися села; рідше слово «город» у літопису означає суто військову споруду — укріплений сторожовий пункт (особливо на порубіжних землях); у значенні міста слово «город» виступає лише якихось десять-п'ятнадцять разів (Київ, .Новгород Великий, Чернігів, Галич та інші центри земель-князівств).

458 В Іп. «боряху», у Хл. «бороняху».

459 За польськими та німецькими джерелами, 30 червня 1289 p. війська Льва Даниловича пустошили землі довкола городів Гроткова і Ниси.

460 В Іп. і Хл. нема імені святого Василіи Великий.

461 Жони Володимира Ростиславича і Юрія Володимировича — невідомі.

462Жони Гліба Ростиславича й Івана Глібовича — невідомі.

 

Сторінка 23 з 23 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 > У кінець >>

Завантажити матеріал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Galytsko_volynskyi_litopys.docx)Galytsko_volynskyi_litopys.docx283 Кб1756
Скачать этот файл (Galytsko_volynskyi_litopys.fb2)Galytsko_volynskyi_litopys.fb2600 Кб1658

Пошук на сайті: